Жили були дві маленькі дівчинки . Одну звали Щедрість , а іншу Жадібність . Вони від самого дитинства дружили . Але коли підросли і пішли в 7 клас , вони дуже сильно посварилися . А сталася ця сварка через те , що вони обидві покохали одного хлопця . Щедрість дуже щиро хотіла подружитися з Жарібністю , але й не покидала надію , що Жадібність поступиться їй хлопцем . Жадібність ж навпаки боролася за своє кохання .
Одного дня подруги зустрілися в школі. Щедрість заговорола до Жадібності першою . Вона сказала що не буде заважати Жадібності і перестане підлещуватися до коханого. Подруги помирилися і їхня дружба стала ще міцнішою.
Хлопець почув який мудрий вчинок зробила Щедрість і схотів подружитися з нею . Жадібність почала заздрити своїй одрузі , що та має такого доброго і відданого друга. Вона схотіла посварити Щедрість з її новим другом , і щоб він перейшов на Жадібність. Але подруга ніяк не завадила їхній дружбі і вони прийняли її у свою компанію .
Я хотіла цим показати те , що ніколи не треба сваритися через дрібниці , не заздрити іншим .Доля потім нагородить і тебе таким ж другом як і в Щедрості.
сын фтийского царя пелея и морской богини фетиды, величайший ахейский герой в троянской войне. никто из ста тысяч ахейцев, пришедших под высокие стены трои, не мог сравняться с ним силой, отвагой, ловкостью, быстротой, а также прямотой характера и мужественной красотой. у ахилла в избытке было все, что украшает мужчину, лишь в одном судьба отказала ему — в счастье. ахилл родился от брака, который был навязан его матери. первоначально за ней ухаживал сам зевс, но затем он узнал от титана прометея, что, согласно пророчеству, сын фетиды превзойдет своего отца — и тогда, оберегая свои интересы, зевс выдал ее за смертного, за пелея. когда у нее родился сын, она окунула его в воды стикса, подземной реки в царстве мертвых, и все его тело (за исключением пятки, за которую она держала сына) покрылось невидимым панцирем. но, очевидно, это уже легенды более позднего происхождения, так как гомер ничего об этом не знал. он рассказывал лишь, что фетида натирала ахилла амброзией и закаляла его над огнем, чтобы он стал неуязвимым и бессмертным. но однажды ее застал за этим занятием пелей. увидев сына в огне, он испугался, решил, что фетида хочет убить ахилла, и бросился на нее с мечом. бедной богине было не до объяснений, она еле-еле успела скрыться в морских глубинах и больше уже к пелею не возвращалась. брошенному сыну пелей подыскал воспитателя. сначала им был мудрый старец феникс, затем кентавр хирон, который кормил его медвежьими мозгами и жареными львами. такой режим питания и воспитания явно шел ахиллу на пользу: десятилетним мальчиком он убил голыми руками дикого кабана и догнал на бегу оленя. вскоре он научился всему, что полагалось герою того времени: вести себя как мужчина, владеть оружием, лечить раны, играть на лире и петь.
В нынешней литературе рассказывающие произведения маленького по величине объема принято называть рассказами. Он считается один из жанров прозы, для которого характерны маленький круг действующих лиц и краткие временные события, которые описывает автор. В его структурном скелете наиболее четко просматриваются начало, кульминация и развязка. Кульминацией принято считать точку наивысшего напряжения в развитии литературного произведения, часто именно этот сюжет является самым запоминающимся для читающего. Этот жанр не случайно восходит к фольклору, уже много тысячелетий назад люди досконально собирали различные сказания и былины, передавая таким образом все накопленные знания младшему поколению. С развитием общества эти произведения стали носить не только лишь поучительный, но и авантюрно-развлекательный характер. В России вплоть до девятнадцатого века не было такого жанра, как рассказ. Вся проза делилась на повести и романы. Именно в том время у авторов появилась надобность выделить небольшие интересные произведения в новый жанр. Большую роль в этом сыграли современные авторы, чьи рассказы до сих пор уважаемы и всеми любимы.
Казка про Щедрість і Жадібність
Жили були дві маленькі дівчинки . Одну звали Щедрість , а іншу Жадібність . Вони від самого дитинства дружили . Але коли підросли і пішли в 7 клас , вони дуже сильно посварилися . А сталася ця сварка через те , що вони обидві покохали одного хлопця . Щедрість дуже щиро хотіла подружитися з Жарібністю , але й не покидала надію , що Жадібність поступиться їй хлопцем . Жадібність ж навпаки боролася за своє кохання .
Одного дня подруги зустрілися в школі. Щедрість заговорола до Жадібності першою . Вона сказала що не буде заважати Жадібності і перестане підлещуватися до коханого. Подруги помирилися і їхня дружба стала ще міцнішою.
Хлопець почув який мудрий вчинок зробила Щедрість і схотів подружитися з нею . Жадібність почала заздрити своїй одрузі , що та має такого доброго і відданого друга. Вона схотіла посварити Щедрість з її новим другом , і щоб він перейшов на Жадібність. Але подруга ніяк не завадила їхній дружбі і вони прийняли її у свою компанію .
Я хотіла цим показати те , що ніколи не треба сваритися через дрібниці , не заздрити іншим .Доля потім нагородить і тебе таким ж другом як і в Щедрості.