поспішила аля до свого сусіда сашка. довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. тільки глузливо усміхався.
день добігав до кінця. добре, що сьогодні не задавали завдання з . адже була контрольна робота і сашкові знову повезло списати у марічки. сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не . її порада виконувати самому і, вже вкотре не вплинула на хлопця.
наступного дня після школи кинув сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. короткий зимовий день наближався до завершення. сашко сидів за столом. на столі лежав розкритий підручник з , зошит та ручка. три і із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. і тут раптом побачив маленького карлика. той видався йому знайомим. ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді алі. недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення.
сашко миттєво взявся читати умову і. із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. невже соту справу завершить сашко? адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. коли всі і були розв’язані, розчарований недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном.
тепер сашко завжди виконуватиме завдання.
