Мене вразила повість А.Азімова "Фах", тим що люди не вважали самостійну освіту чимось важливим, вони вважали що з народження кожній людині вже присутня якась справа життя, і ці навики вона зможе получити( не навчавшись) у свій мозок, коли підросте. Головний герой повісті Джордж Плейтон який читав книжки, намагався вивчити щось, і мав мрію стати програмістом, прийшовши до лікаря Антонеллі, який мав визначити для чого підходить його мозок, і записати необхідні знання, та хлопцеві кажуть що він буде Ніким. Джорджа повертають до Інтернату( "Інтернату для недоумків"). Він втік з інтернату, і подався до Сан-Франциско на початок Олімпіади. Зрозумівши що його давній знайомий Тревіліян не зміг впоратись із завданнями Олімпіади через те, що в його стрічках не було таких знань, Джордж вирішує переговорити із новіанином по відеофону, завдяки Інженеску. Хлопець почав розповідати, що самостійне навчання(коли людина спробує сама щось зрозуміти) надто краще, ніж стрічки, що знання беруть у першу чергу із книжок. Але новіанин не повірив йому. Джордж не може прийти до тями, після того як йому не повірили.
А цветник от этого разрушения стал нисколько не хуже. Остатки решетки заплели хмель, повилика с крупными белыми цветами и мышиный горошек, висевший целыми бледно-зелеными кучками, с разбросанными кое-где бледно-лиловыми кисточками цветов. Колючие чертополохи на жирной и