Наприкінці роману читачеві описується сцена, що після смерті Майстра і Маргарита та їх безсмертного возз'єднання, Воланд забирає їх з Москви, і вони всі на дивовижних і містичних конях несуться вдалину, до гір, на одній з яких зустрічаються з Понтієм Пілатом, головним персонажем роману, який так і не зміг закінчити Майстер. Там відбувається сцена примирення Пілата і Майстри. Прощена римський прокуратор повертається в блискучий місто, який нагадує Ершалаим.
Майстер цікавиться у Воланда, туди ж йому з супутницею слід йти? Але для них уготована інша доля. Вони переносяться до відлюдного місця, де стоїть будинок, у якому їм судилося провести спокійну і тиху вічність. Це безумовно не схоже на рай чи щось подібне, куди повинні перенестися душі померлих, за біблійними канонами. Майстер і Маргарита потрапляють у таке місце, де вони будуть вічно разом без людей, які не могли за життя дати їм бути разом. Саме цього найбільше хотіла жінка, завжди бути поруч з коханою людиною, незважаючи ні на що.
Але пам'ять Майстра про його земних любовних переживаннях і про створення роману, який він бачив сенсом свого життя, поступово згасає. Виходить, що він забув усе, що було для нього найважливішим у житті. Значить його подальше творчість неможливо. Він отримав спокій і можливість творити, але забув про те для чого це йому потрібно. Тому провести вічність за створенням великих творів йому не вдасться. Чи можна такий кінець вважати щасливим для Майстра? Точно відповісти на це питання я не зможу. Михайло Булгаков не дає повного опису подальшої долі героя. Можливо, для Майстра це і буде найвищою нагородою, отримати довгоочікуваний і повний спокій від власних думок і творчості. А може і навпаки, існування без цього стане безцільним вічним пеклом.
Також невідома і доля поета Бездомного. Він влаштовується співробітником в інститут і вважає, що повністю вилікувався від усякої псування, наведеної приїхали гипнотизерами. Але раз на рік, у святковий повню, він у сні зустрічається з Майстром, який відкриває йому частину істини. Але прокинувшись, Бездомний не може її згадати. І так рік за роком. Івана можна вважати єдиним учнем Майстра, якому було заповідано дописати роман, але той відмовляється це зробити. Тому кожен рік його переслідує сон-мара.
В комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума» мы становимся свидетелями бала в доме у Петра Афанасьевича Фамусова. К нему, как к богатому и знатному человеку съехался весь цвет общества, элита.
Все эти герои автором были собраны здесь для того, чтобы показать устаревшие взгляды дворянства, их глупость, невежество, чинопочитание. Все эти взгляды, по мнению автора, должны уйти в , между тем как взгляды Чацкого, представителя нового поколения, должны стать достоянием настоящего.
Те, кто присутствовал в доме Фамусова до приезда гостей и имеет отношение к старой школы.
Потому что во время чтения, кажется, что сказка ведется не только от лица взрослого, а и от лица ребенка.
Взрослые совсем по-другому воспринимают окружающий мир. Им кажется, что мир сер и скучен, что в нем нет места чудесам и волшебству. Они считают, что удав не может съесть слона, и просят не заниматься ерундой, а учиться. Из-за этого уничтожая надежду на карьеру художника. Но дети хотят верить в чудеса и, поэтому, ребенок (от его лица ведется повесть) долгие годы жил в одиночестве, пока не встретил Маленького принца. Они встретились и подружились в Сахаре. Это случилось на рассвете: Маленький принц разбудил летчика и попросил нарисовать барашка. Летчик нарисовал ему барашка, хотя бы, потому, что Маленький принц единственный, кто, видя рисунок поглощения удавом слона, не сказал, что это шляпа. Маленький принц прилетел на Землю из далекой планеты «астероид В-612» его планета была величиной с дом. Маленький принц ухаживал за ней: каждый день прочищал три вулкана- два действующих и один потухший, после выполывал ростки баобабов. Жизнь Маленького принца была такая же скучная как и у летчика. И поэтому он любил смотреть на закат, передвигая стул вслед за солнцем. Спустя некоторое время на планете появился необычный цветок. Это была красавица с шипами- гордая, обидчивая и простодушная. Но он покинул свою планету отправился путешествовать. До Земли он побывал в 6 совершенно разных планетах с разными живущими на них людьми. И только на Земле он увидел всех этих людей собранных вместе.
И Маленький принц, и летчик были рады знакомству, потому, что в друг друге они увидели то, что им не хватала все эти годы жизни.