Сучасній людин необхідно мати розвинену уяву і фантазію, бути злегка романтичною. Адже з кожним днем все більше роботи, яку раніше робили люди, виконують автоматизовані роботи. Через це люди втрачають робочі місця. Роботи вміють робити майже все... Та на щастя, вони не вміють фантазувати і вигадувати щось так, як вміємо це ми, люди. А особливо, діти. Тому для всіх людей дуже важливим є наявність і постійний розвиток фантазії, уяви, креативу.
Сучасні дитячі письменники - такі як Ярослав Стельмах, Леся Воронина, Всеволод Нестайко - всі вони володіють чудовою уявою. І наділяють такими ж рисами героїв своїх творів.
Наприклад, Сергій та Митько з "Митькозавра..." повірили старшому за них Василю Трошу, що в озері дійсно живе страшна химера. Бо вони діти з грайливою уявою, вони вміють і люблять фантазувати. Їм обом хочеться, щоб "Митькозавр" існував насправді.
Клим Джура - головний герой "Засобу №7..." - той взагалі віднайшов машину часу і познайомився з іншопланетянами. Мало того, він врятував усю планету від страшного вірусу переляку.
"Тореадори з Васюківки" - Іван-Ява Рень і Павлуша Завгородній - це хлопці, які збиралися прокласти під свинарником лінію метро... У них постійно знайдеться декілька креативних ідей.
В усіх трьох вищезгаданих творах головні герої постійно щось вигадують, потрапляють у незвичайні ситуації тощо.
Все завдяки талановитим письменникам і письменницям - реальним дорослим людям, які всередині частково лишилися дітьми. За це їм і дякуємо.
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии. Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили. С равными был прямодушен. Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери. После окончания учёбы Остап с братом приехали домой. Оба молоды и красивы, отправились с отцом в Запорожскую Сечь. Остап всё время думал о сражениях, мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно холоднокровен, всегда трезво мог оценить опасность. Остап ни разу не растерялся, не смутился в бою. Крепостью дышало тело молодого казака, а рыцарские качества приобрели силу льва. Казаки быстро оценили силу, смелость, ловкость, отвагу в бою. Даже Тарас Бульба поговаривал, что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни, верен своей отчизне, своему дому. Даже в плену, когда его подвергали страшным мукам ,он не сказал ни слово, ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
Он умер, как верный сын своей Родины.