Байки Езопа мають свою родзинку. Їх основу складає народна байка з довгою історією. Вони представляють побутові живі сценки. Його твори часто спотворювалися. Спершу його переказував римський байкар Федр, потім грецький письменник Бабрій і Лафонтен, Дмитрієв, Ізмайлов. Езопа часто зображували горбатим і невисоким старцем, також відомо, що він шепелявив. Подейкували, що він мав відразливу зовнішність. Він є родоначальником жанру байки і художньої мови іносказань, названої в його честь – езопова мова. Байки Езопа, яких є близько 400, несуть особливу функцію. Вони підштовхують слухача до роздумів. Коло персонажів байок Езопа є доволі широким: понад 80 різновидів рослин і тварин, близько 30 людських професій, десятки богів та міфологічних постатей.
Тугар Вовк — один з головних персонажів повісті І. Франка «Захар Беркут». Тугар - боярин, якому князь землі Тухольчини.
Виглядає Тугар Вовк так: "плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів".
Характер Тугара Вовка такий:
Він пихатий, гордий та гнівливий. Вважає себе вищим за громаду.Він підступний, жорстокий і хитрий. Любить гроші, славу та владу. Тому Тугар Вовк стає зрадником, допомагаючи ворогам - монголам.
Тугар вовк - негативний персонаж твору, хоча позитивні риси в нього теж є. Наприклад, він дуже любить свою доньку.
