М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
dunina2018
dunina2018
09.04.2023 04:29 •  Литература

Сочинение по роману и. с. тургенева "отцы и дети" евгений базаров-новый герой или трагическая личность. план i.причины появления в обществе образа "нового" героя ii.базаров-новый герой или трагическая личность 1)"и весь его портрет вызывал неприятия" 2)программа жизни базарова. сильный и слабые стороны его программы. 3)испытания любовью 4)одинок ли базаров? iii. "вечно живой образ" писарёв о базарове

👇
Ответ:
Vika201880
Vika201880
09.04.2023
Базаров как трагический герой (по роману И. С. Тургенева «Отцы и дети») Героем эпохи 60-х годов XIX века стал разночинец-демократ, убежденный противник дворянско-крепостнического строя, материалист, человек школу труда и лишений, самостоятельно мыслящий и независимый. Таков Евгений Базаров. Писатель очень серьезен в оценке своего героя. Судьбу и характер Базарова он представил в истинно драматических тонах. Тургенев понимал, что судьба его героя не могла сложиться иначе.Я считаю Евгения Базарова самым романтическим из всех литературных героев. Его личная трагедия заключена в нем самом, поскольку человек не может существовать, находясь в постоянном конфликте с самим собой. На протяжении всего романа он спорит с Павлом Петровичем Кирсановым на самые различные темы. Но о чем бы они ни говорили — об искусстве ли или о славянофильстве, — мне почему-то кажется, что он спорит не с Кирсановым, а с самим собой. Он как будто упорно старается вытравить из себя какие-то черты характера, которые делают его похожим на тех самых аристократов, ' против которых он восстает.Есть, однако, черты, выгодно отличающие его от семейства Кирсановых и им подобных. Базаров — труженик, и труд он считает необходимым условием для получения независимости, которую ценит превыше всего. Он не признает авторитетов и все подвергает строгому суду собственной мысли.Однако многие его высказывания звучат дико, я имею в виду его рассуждения о поэзии,, искусстве, природе и о любви. Он заявляет: «Порядочный химик в двадцать раз полезнее всякого поэта». Рафаэль, с его точки зрения, «гроша медного не стоит». Любоваться красотой природы он не склонен: «Природа не храм, а мастерская, и человек в ней работник». Что же он говорит о любви? «А все-таки я скажу, что человек, который всю жизнь поставил на карту женской любви и когда ему эту карту убили, раскис и опустился до того, что ни на что не стал этакой человек — не мужчина, не самец». Столь же удивительно и другое его высказывание: «И что за таинственные отношения между мужчиной и женщиной? Мы, физиологи, знаем, какие это отношения. Ты ка анатомию глаза: откуда тут взяться, как ты говоришь, загадочному взгляду? Это все романтизм, чепуха, гниль, художество». Слова «романтизм» и «гниль» он ставит в один ряд, для него это как будто синонимы. Добрейшей души человек, тонкий и чуткий, во что бы то ни стало хочет казаться циничным и бесчувственным. А между тем полугодовалый ребенок Фенечки легко идет к нему на руки, и Базаров ничуть не удивлен: он говорит, что все дети идут к нему, потому что он знает такую «штуку». Надо сказать, такую «штуку» знают только исключительные люди, и Базаров один из них. Он мог бы быть нежным мужем и отцом, распорядись судьба по-другому. Ведь каким любящим сыном он был, хотя и старался спрятать згу любовь за той же небрежностью в обращении, за которой прятал все свои искренние чувства, например привязанность к Аркадию. Лишь с одним чувством он так и не смог совладать. Оно оказалось не меньшей стихией, чем нигилизм, исковеркавший всю его жизнь. Любовь поглотила его настолько, что не осталось следа от его цинизма и спокойной уверенности материалиста и физиолога. Он больше не «препарирует глаз», хотя и пытается бороться со своей страстью — явным опровержением всех его искусственных теорий. Признаться в любви такой женщине, как Анна Сергеевна Одинцова, может только отчаянный . романтик. Зная характер этой дамы, понимая, что для нее спокойствие важнее сильных чувств, он все-таки открывает ей свое сердце. Он получает отказ, и это горе, так же, как и любрвь, остаются с ним до его последнего вздоха.Перед смертью он хочет проститься с любимой женщиной, и его прощальные слова наполнены такой нежностью и грустью, что невольно задумываешься — тот ли это человек, который всеми силами старался уверить себя и окружающих в том, что любви не существует. Он просит Одинцову утешить родителей: «Ведь таких людей, как они, в вашем большом свете днем с огнем не сыскать...»Тургенев описывает
4,4(3 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
lizniki82
lizniki82
09.04.2023

Лонгфелло народився в родині адвоката, його готували до юридичної кар'єри. Але вже в коледжі він захопився вивченням нових європейських мов і поезією. Закінчивши курс у 1825 році, він здійснив подорож до Європи, де провів три роки. Юнак слухав лекції в Геттінгензькому університеті, відвідав Італію, Іспанію, Францію, Англію, Голландію, Швейцарію. Після повернення Лонгфелло почав викладати іноземні мови у тому ж коледжі, у котрому навчався. Близько двадцятьох років (1835— 1854) Лонгфелло був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету, а після цього повністю присвятив себе літературній творчості. Коло його науково-літературних інтересів було досить широким і різноманітним. Він писав ліричні вірші, поеми, балади, подорожні нариси, складав поетичні антології, займався перекладами.

У 1855 році Лонгфелло закінчив роботу над найвизначнішою працею свого життя "Піснею про Гайявату". Ця епічна поема створена на ґрунті пам'яток індіанського фольклору. Поет зібрав і опрацював пісні й легенди, котрі існували серед північноамериканських індіанців, і розповідали про життя, подвиги, боротьбу народного героя — легендарного богатиря Гайявати. Поет розповідає про його дивовижне народження та його величне життя в ім'я щастя свого народу, котрий прагне йти шляхом добра й правди. Гайявата — особа історична. Він жив у XV сторіччі, походив з племені ірокезів, потім став одним з вождів індіанського народу. У фольклорних оповідях Гайявата наділений рисами казкового героя. Тому і в інтерпретації Лонгфелло історія Гайявати стає поетичною легендою, чарівною казкою, у котрій фантастичний вимисел переплітається з народною мудрістю. Герой поеми — особа незвичайна: автор наділив його чудесною силою, незвичайним розумом і відвагою. Всі свої сили він віддає на благо свого народу — в цьому й полягає образ суто народного героя. Гайявата навчає індіанців необхідним речам у їхньому житті: майстерності полювання і землеробства, він винаходить писемність, відкриває таємниці лікарського мистецтва. Він вивчає таємниці природи, розуміє голоси звірів і птахів, уміє слухати шум вітру, дзюрчання річки. Поряд з цим у поемі відтворені прекрасні картини природи Північної Америки, змальовано побут індіанських племен іб їхнього життя. З великою достовірністю змальовано одіж, зброю, прикраси, що дає змогу відтворити колорит індіанського життя, відчути правдоподібність. Образи героїв опоетизовані автором: це відважний і ніжний Чайбайабос, простодушний і сміливий Квазінд, струнка й гнучка Венона, прекрасна Нокоміс. Усі вони енергійні й відважні люди, котрі прагнуть до щастя і хочуть досягти'його. У заключній частині поеми Гайявата закликає своїх співвітчизників жити у дружбі з білими й прислухатися до їх мудрих порад. Фінал пісні пронизаний настроями всепрощення.

Уперше наш читач зміг познайомитися з образом Гайявати в перекладі Буніна, згодом його перекладали відомі поети А. Майков, К. Бальмонт, К. Чуковський.

Перша половина 50-х років становить вершину в історії американського романтизму; романтичний рух зайняв три десятиріччя, а потім пережив смугу глибокого занепаду, залишивши нащадкам багатий художній і філософський спадок.

Объяснение:

4,6(84 оценок)
Ответ:

1) Ми всі, як краплинки, зливаємося разом в єдиний потік США

2) Його батько був адвокатом.

3) Він любив вивчати мови та читати книжки.

4) бо він знав  багато мов.

5) Бо він багато чого знав.

6) З числом 18

7) У 37 років.

8) Створення Ліги п'яти ірокезьких племен, до якої увійшли різні індіанські племена

9) Гітчі-Маніто − це Творець, Батько всіх народів, уособлення добра і мудрості для північноамериканських індіанців.

10) Щоб помирити індіанців між собою.

11) Пісня

12) Тема: змалювання життя, побуту і звичаїв та легенд корінного населення північноамериканського материка – індіанців.

4,8(10 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ