«Поэ́ты пу́шкинской поры́» («поэты пушкинской плеяды», «поэты пушкинского круга», «„Золотой век“ русской поэзии») — обобщающее именование русских поэтов-современников Александра Сергеевича Пушкина (1799—1837), вместе с ним входивших в число создателей «золотого века» русской поэзии, как называют начало XIX столетия[1]. Поэзия пушкинской поры хронологически определяется рамками 1810—1830-х годов.
Объяснение:
Пушкинская пора в русской поэзии охватывает период 1810-1830-х годов и называется так, безусловно, по имени её ярчайшего поэта — Александра Сергеевича Пушкина. При этом каждый настоящий любитель и знаток поэзии знает, что поэтическая эпоха не сводится к творчеству одного, даже гениального, поэта
ответ:Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла — можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть приховати.
Дух Нинішнього Різдва — життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він — найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво — його, і Скрудж може змінитися на краще саме нині.
Дух Майбутнього Різдва — найпохмуріша постать, невизначена, мовчазна. Він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показати Скруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей через його загибель — все це вражає і разом з тим зцілює душу героя.
