В 5-м классе мы читали стихотворения "Разгулялась вьюга...", "Нивы сжаты, рощи голы", "Низкий дом с голубыми ставнями… ", "Письмо материи" и «С добрым утром». В 6-м классе нами были прочитаны стихотворения «Мелколесье. Степь и дали...», «Пороша», «Троицыно утро, утренний канон...», "Я покинул родимый дом " и «Топи да болота...».
Я думаю, что узнала бы Есенина, потому что его стихи обладают особой напевностью и мелодичностью. Их отличает простота построения предложения, использование простонародных выражений, большое количество своеобразных эпитетов и богатая метафоричность. Любимые образы поэта— образы берёзы, русских просторов, ветра и раздолья. Благодаря мелодичности есенинского стиха многие его стихотворения стали песнями.
Объяснение:
1. Класицизм як літературний напрям найбільшого розвитку досяг в Англії.
2. Головним теоретиком класицизму як літературного напряму був Н. Буало.
3. Взірцем досконалості в епоху класицизму вважалося античне мистецтво.
4. Класицизм перекладається як правильний.
5. Раціоналізм - філософська основа класицизму.
6. Жан Батист Поклен - це театральний псевдонім Мольєра.
7. Театр, що відкрив у Парижі Мольєр, має назву «Блискучий».
8. Мольєр написав п'єсу «Прометей закутий».
9. У комедії «Удаваний хворий» Мольєр зіграв востаннє.
10. П'єсу «Тартюф» було заборонено не тільки ставити на сцені, але й читати.
11. Особисте життя Мольєра склалось щасливо.
12. Смерть застала митця на сцені.
II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
Перегляд трейдера художнього фільму «Мольєр» (Франція, 2007 рік, режисер Лоран Тірар)
Створення проблемної ситуації:
Центром дослідження на цьому уроці й буде особистість і творчий доробок Жана Батіста Поклена, що увійшов у світову літературу під ім’ям Мольєр.
Учитель. Мольєр (Жан Батіст Поклен) прийшов у літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Хоча Корнель і Расін писали і комедії, проте в той час комічним виставам не надавали такого значення, як трагедії. Комедії сприймалися глядачами як несерйозне видовище, яке має лише розважати публіку. Мольєр вкладав у комедії зовсім інший смисл. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами та помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості й динамізму. Його твори стали вираженням духу народу, духу вільнодумства, непокори й протесту проти всього ницого, фальшивого, порочного. Мольєр довів, що у класицизмі комедія має не меншу, а, можливо, навіть і більшу значущість, ніж трагедія. Водночас митець був сміливим новатором у галузі літератури й театральної діяльності: вийшовши за межі класицизму, він заснував нові принципи драматургії.
Талант Мольєра розвинувся за часів утвердження королівської влади у Франції. Людовік XIV, «король - сонце», очікував від класицистів уславлення абсолютизму. І дійсно, величезна кількість творів класицизму прославляла монаршу волю, однак, незважаючи на безліч хвалебних творів на честь короля, справжнім володарем епохи став Мольєр - великий король комедії. До нього прислухався не лише король, а й церковники, аристократи та буржуа. Мольєра не любили можновладці, але він став володарем думок і почуттів простого народу.
Творчий спадок: До Мольєра на французькій сцені священним був авторитет трагедії. Тим величнішим був тріумф Мольєра у царині комедії. Драматургічний спадок Мольєра - близько 40 п’єс. Проте найбільший успіх мали 15 з них, чого виявилося цілком достатньо, щоб забезпечити авторові світову славу, а комедії - зайняти визначне місце у світовій культурі. Помер 17 лютого 1673 року через кілька годин після закінчення вистави його п’єси «Удаваний хворий». (Прямо на сцені у Мольєра пішла горлом кров: митець виконував роль удаваного хворого і не викликав у публіки ніяких підозр щодо стану свого здоров’я, а зірвав шалену бурю аплодисментів.) Паризький архієпископ заборонив ховати Мольєра, що не покаявся (за вимогами католицизму він мав на смертному одрі покаятися у «гріху» лицедійства). Незважаючи на втручання самого короля, Мольєра поховали на цвинтарі Святого Йосифа серед могил самовбивць та нехрещених. На могилу Мольєра поклали велику кам’яну плиту, на якій узимку жебраки і каліки розводили вогнище, через що вона тріснула та згодом розвалилася. Лише через 100 років великого драматурга було перепоховано на кладовищі Лашез поряд з могилою Лафонтена в саркофазі, піднятому над землею на чотирьох колонах.
2. "Мертвые души" в поэме- от Манилова к Плюшкину
3. Души "живые"
4. Замысел Гоголя