Ліричний герой дивиться на минуле очима досвідченої людини. Юнацькі страждання близькі йому як спогад. До циклу включено відомий ліричний вірш, присвяченій казковій рейнській красуні Лорелеї. Мотив цей введений у німецьку романтичну поезію за зразком народних легенд К. Брентано і підхоплений багатьма поетами (Ейхендорф, Лебен, Зимрок). У Гейне, як і в попередників, Лорелея – втілення згубних чарів кохання. Але міф про неї для поета – лише “казка стара”. Вже у першій строфі постає сам поет з його смутком, він намагається збагнути незрозумілу йому причину такого настрою:
Объяснение:
Єдиних поглядів щодо суті життя немає, адже скільки людей, стільки і думок. По-перше, з давніх-давен ми маємо лише дві найближчі людини - це батько і матіpр. Вони подарували нам безцінний скарб - життя. До певного часу на IX плечах лежить відповідальність за своє "чадо". Але покидаючи батьківський дім, перед нами відкривається великий світ. Він повен спокус, веселощів, сліз, смутку, розчарування. Г важливо не втратити себе, свою сутність. Саме тому нам підсилу закладати цеглинки у фундамент буття. Перш за все, необхідно правильно визначити власні приорітети. Адже багато хто живе, не усвідомлюючи, що його життя абсолютно пусте. Деякі існують, керуючись тваринними інстинктами. Доволі поширеними є увявлення про матеріальні цінності: про гроші та владу, але, насправді все це не варте зусиль. Задоволення отримують особи, котрі дотримуються християнської заповіді " возлюби ближнього, як самого себе", іх щастя тісно пов'язане із щастям інших.
По-друге, у нашому світі на психіку особистості діє чимало чинників. Наприклад, зараз дуже популярні pізноманітні субкультури. Жахливо, коли підлітки стають їх жертвами. Вони починають вбачати смисл свого життя в смерті. Від цього страждають і батьки цих бідних дітей. У той час, коли молоді люди, на хвилі моди, здійснюють самогубства, мільйони смертельнохворих мріють жити. "Hі, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!" - це рядки з вірша Лесі Українки. Маючи вади здоров'я, вона показала свій незламний дух, прагла працювати і залишила величезну спадщину своїм нащадкам. Отже, життя - дивовижна річ і який зміст вон о матиме залежить від нас.
Вернув стеклянный букет, с чувством выполненного долга он поднимается под купол театра, чтобы обыденно почистить перышки. Ему не нужна похвала, аплодисменты и восхищение. Он - простой, но честный воробей.