Твір-роздум на тему дружбаМи часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавіше чи заможніше, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияка вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий ?Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш – хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче лише мати зиск.У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба – якщо ми не загубимося після школи, студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це
Рассказ - это один из жанров произведений, которое предполагает маленький размер и единство художественного события. Рассказ имеет отличительные черты от романа, поскольку обычно имеет немного действующих лиц (иногда их количество может доходить и до одного) и всего одну сюжетную линию (очень редко несколько). Стоить добавить, что часто принимаемая за жанр "повесть" также очень сильно разнится от рассказа, так как она является менее компактной и сжатой. Очень часто рассказ центрируется вокруг отдельного характера или эпизода, такой жанр обычно характеризуется лёгкостью описания и лаконичностью. Однако главное достоинство такого жанра состоит в том, что разнообразие содержания таких произведений абсолютно не имеет границ: любой рассказ в основном включает в себя лишь одно событие, многие писатели выходят за эти рамки, в своих произведениях умудряясь рассказать целиком о жизни своих героях. Несколько рассказов обычно объединяют в сборники, они могут быть как связаны какими-то деталями или персонажами между собой, так и нет. Главное условие, чтобы на протяжении повествования чувствовалось единое настроение и стилистика. Часто в произведениях такого жанра оно ведется от одного и того же лица, не изменяясь. Рассказчиком может быть и сам писатель, но чаще всего в этой роли бывает один из героев, который как бы "пересказывает" свою историю. Так сложилось потому, что изначально рассказ был устной формой передачи былин или сказаний. Рассказ - очень простой для творчества жанр, потому что он не имеет никаких точных границ, которые обычно присутствуют в повестях и романах. Единственное, что объединяет произведения литературы этого жанра - это плотность и краткость.
Листопад, Листопад Листья жёлтые летят Жёлтый клён, жёлтый бук Жёлтый в небе солнца круг Так говорили об осени поэты. Художники писали картины об осени в родном крае Например художник В. В Мешков "Золотая осень в Карелии" изобразил и передал красоту своего края так, как возможно видели её единицы. природа моего края по своему прекрасна. Взять например разноцветные листья которые шуршат под ногами. Приятно пройтись по парку и ощутить запах осени,осеннюю прохладу. В моём крае(и перечисляй что в твоём крае есть особенного и уникального. Ведь в каждом крае есть то, что нет в другом.УДАЧИ!!)
