Так, я цілком погоджуюся з думкою про те, що людина є доти людиною, доки вона не втратила здатність бачити, крім потворності життя, і його красу. Адже вміння побачити крізь хмари сонце, посміхнутися крізь сльози і знайти бажання жити — великий талант, який дається людині від Бога або досягається потужною роботою власної душі.
Ця думка стала з недавнього часу моїм стійким переконанням, що допомагає мені бути оптимістом і впевнено відчувати себе в будь-якій ситуації. Я почав замислюватися над тим, у чому ж причина успішності й неуспішності? Чому люди в однакових обставинах діють по-різному і світ сприймають по-різному? Чому хтось у дощі бачить оновлення, а хтось — лише бруд і мряку, хтось у поразках шукає зернини досвіду, а когось невдачі руйнують і пригнічують?
Міркуючи над цими простими і водночас буденними питаннями, зрозумів, що вся справа в самій людині, а не в обставинах. У тому, як реагує людина на все, що відбувається навколо неї і з нею, виявляється людська сутність, філософія її життя.
Владимир Карпович Железников 26 октября 1925, Витебск — русский советский детский писатель, кинодраматург. Лауреат Государственной премии СССР (1974, 1986), заслуженный деятель искусств Российской Федерации (1995)
Родился в семье пограничника. В 1945 году переехал в Москву. Учился в артиллерийском училище, в юридическом институте. В 1957 году окончил Литературный институт имени А. М. Горького. Работал в журнале «Мурзилка». Своими учителями называл писателя Виталия Бианки и художника Владимира Лебедева.
Книги Владимира Карповича Железникова переведены на многие языки мира, они посвящены отношениям между людьми, проблемам взросления, детству, отрочеству. Они стали классикой отечественной детской литературы, входят в школьную программу.
Первая его книга — «Разноцветная история» вышла в 1960 году.
Писатель обладает передавать остроту и драматизм детского мировосприятия, когда пустячное для взрослых событие может вырастать в глазах ребёнка до масштабов трагедии.
Рассказ «Космонавт» представлял СССР (наряду с рассказами Р. Погодина, О. Донченко, М. Мревлишвили, Я. Раннапа, Х. Назира) в сборнике рассказов писателей разных стран «Дети мира» (1962), подготовленном международной редакционной коллегией (издан в СССР в 1965 году).
Как кинодраматург дебютировал в 1960 году — сценарием фильма «Серебряные трубы».
С 1988 года Железников являлся художественным руководителем киностудии «Глобус», которая снимает фильмы для детей.
Умер на 91-м году жизни 3 декабря 2015 года. Похоронен на Троекуровском кладбище.
Объяснение:
