1.Іван Олександрович Хлестаков - молодий поміщик, дворянин, який одного разу потрапив в незручну ситуацію.Йому довелося серйозно програти в карти всі свої гроші і зупинитися в невеликому місті Н. Там приймають за довгоочікуваного ревізора з Москви бо особистість була прихована а таке зухвале поява і характер не полишало їм сумнівів що це саме той Ревізор.
2. Доглядач училищ Лука Лукич Хлопов приніс 300 рублів. Піклувальник богоугодних закладів Артемій Пилипович Суниця - 400 рублів. Поміщики Бобчинський і Добчинський - 65 рублів. Купці дають "в борг" 500 рублів Антон Антонович дає 400 рублів. Йому потрібні були хоч якісь гроші щоб виїхати до Саратова, але беручи в борг не соромився просити великі суми.
3. Антон Антонович - городничий. На початку комедії йому все одно на закони, і порядки в місті, він ігнорує всі порушення і свої обов'язки. Але коли дізнається що приїжджає ревізор, питаеться все приховати. При приїзді фальшивого ревізора меняеться його характер вiн готовий зробити все, що б уникнути проблем. Намагається задобрити його всіма зручностями, хабарами.Тут відкриває його безпорадність і не бажання нести покарання за свою Безладність
4. Чиновники повинні зробити вигляд, що все в їх установах в порядку. А після від'їзду ревізора життя в повітовому містечку знову піде «по накатаній». Насправді ні в одній з цих областей справи не йдуть так, як треба. Всі чиновники дбають лише про одне: як би добре жити, нічого не роблячи. Правосуддя, охорону здоров'я, освіту - справи у всіх цих сферах залишають бажати кращого.
Идея - в тылу было как на войне ,хотя это и был тыл .Там не стреляли ,но люди гибли .Например ,от истощения умерла мама рассказчика.Но память о ней ,самоотверженной труженице тылового завода ,дающего фронту оружие ,навсегда в сердце её сына .Автор эту повесть посвятил памяти своей матери и здесь он пишет о том, как ему с мамой жилось на Урале, куда их эвакуировали из Москвы во время ВОВ. Отец был на фронте и они не только не виделись два с половиной года, а вообще не имели о нем вестей. Однако однажды пришло письмо, в котором сообщалось, что отец пропал безвести, но маме сын (ему тогда было 11 лет) его не показал и вместе с другом Олегом написал другое письмо, будто отец попал в партизанский отряд, откуда письма не могут дойти до адресата. Затем пришло письмо от сослуживца отца с известием, что отец погиб, сын и этого письма не показал маме. Но кончается повесть тем, что в конце-концов пришло письмо от самого отца с подробным рассказом о его жизни на фронте. Оказывается, он был ранен, попал в плен, бежал, лежал в госпитале, а потом снова вернулся на фронт.