в языке слово кошка означает либо представителя биологического подвида felis silvestris catus вообще независимо от пола, либо самку этого подвида. самца называют кот, а детёныша кошки — котёнок (мн. ч.котя́та). слово кошка в языке является диминутивом от слова «котъка»[11], которое в свою очередь происходит от существительного «кот» и является родственным
происхождение и кошка (felis silvestris lybica), в результате которой возникла кошка окрасатабби-макрель (дикий окрас)согласно данным генетических исследований, все кошки по материнской линии происходят как минимум от пяти представительниц[29] подвидастепная кошка (felis silvestris lybica), имеющих разные днк[30]. обособление подвида felis silvestris lybica произошло около 130 тысяч лет назад. степная кошка до сих пор распространена по всейсеверной африке и в обширной зоне от средиземноморья до китая, где она обитает в зарослях саксаула в пустынях, в кустарниках возле водоёмов, в предгорьях и горах. хотя мелкие дикие кошки разных подвидов могут скрещиваться между собой и давать потомство, результаты генетических исследований показали, что в филогенезе кошки другие подвиды felis silvestris, кроме степной кошки, участия не принимали[31].
Вся повість Н. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом» просочена українським фольклором. Люди, описані в повісті, не просто вірять у водяників і русалок, відьом і чортів - вони живуть поруч із ними.
Але перша відьма на селі «чудова», «найдорожча» Соло-ха - зовсім не страшна. Вона дотепна й чарівна, хитра й «тямуща», «добра господарка».
Односільчани догадувалися про її причетність до нечистої сили, але доведено це ніким не було, а тому мало що могли говорити «баби, особливо коли випивали де-небудь на веселій сходці зайве».
Веселий сміх, а зовсім не жах і трепет, викликає фігура чорта. Чого коштує одне його опис: «уявляє себе красенем, тим часом як фігура - глянути совісно. Пика... мерзенність мерзенністю...»
Це представник погані, що особливо розгулялася в останню ніч перед світлим Різдвом, він марнолюбний і мстивий, дурнуватий і хвалькуватий, а в загальному - крейду й незначний. Поделом йому дісталося від коваля Вакули, адже «замість того щоб провесть, спокусити й одурачить інших, ворог людського роду був сам обдурений».
Своєю чудесною повістю Н. В. Гоголь затверджує, що ніяка погань не страшна людині, якщо він смів і весел, працьовитий і щедрий, якщо його серце відкрите любові, а душу - Богові.
Незачто)
