Що потрібно для того, щоб називатися людиною? Одні скажуть – бути чесним і порядним, інші – мати багато грошей, треті й зовсім скажуть, що для цього нічого не потрібно, бо вони мають руки, ходять на ногах, а це вже й так людина, а з малої чи великої літери – яка різниця? Але різниця є, і дуже велика, адже від тварин ми відрізняємося не тільки анатомічними ознаками, і навіть не розвиненим інтелектом, а й людяністю.Для того, щоб стати людиною з великої літери, треба бути справедливим, чесним і добрим. Однак головне, на мій погляд, – це любов до ближнього. Адже добре відомо: щоб до тебе ставилися так, як ти хотів би, треба так само ставитися й до інших. А це означає, що треба постійно пам’ятати: завжди поряд є люди, яким, можливо, потрібна до співчуття. Може, саме від вас ці люди сподіваються отримати до можливо саме від вас вони потребують співчуття. Тому десять разів подумайте, перш, ніж відвертатися від людини: ви теж бували чи коли-небудь опинитеся в ситуаціях, коли буде необхідна добра порада або просто ласкавий погляд.Може хтось гав, як кішку, на яку на вулиці нападають собаки, сміливо і дружно захищають інші кішки, кидаючись проти суперника, набагато сильнішого за них, і не роздумуючи над цим. Та якщо тварини захищають одна одну, то чому ж люди часто залишаються байдужими до нещасть інших, навіть до нещасть своїх близьких?Радує те, що це скоріше виключення, ніж правило. Бо і в реальному житті, і в літературі є багато прикладів справжньої самопожертви заради щастя і свободи інших. Це і славетні сини запорізького козацтва, і прогресивні діячі часів молодої радянської України, і герої Великої Вітчизняної війни, і наші сучасники, які відстоюють право нашої країни рухатися шляхом незалежності та свободи, шляхом розвитку та європейської інтеграції.Не обов’язково шукати приклади людяності серед відомих історичних постатей, можна просто уважно озирнутися навколо, придивитися до своїх друзів і близьких, зазирнути у свою власну душу. Саме так можна зрозуміти, що істинний безкорисливий подвиг в ім’я людей завжди поруч з нами.Отже, давайте навчимося один одного любити, поважати почуття, думки і прагнення інших людей, давайте за основу свого життя візьмемо правило жити не тільки за державними законами, а й за законами моралі та честі, тими складовими, які склад
Повествование - в эпическом литературном произведении речь автора или персонифицированного рассказчика В пять утра третий вагон поезда Владивосток–Новосибирск мирно спал. А в одном купе уже развернулись настоящие боевые действия. Когда состав подходил к станции Зима, один из пассажиров разбудил троих соседей и объявил, что взял их в заложники. Для убедительности погрозил отвёрткой. 40-летний иркутянин-попутчик попытался было сопротивляться, но захватчик ткнул его отверткой. Остальные тут же притихли. А террорист тем временем выдвинул свои требования. Через закрытую дверь он прокричал, что хочет передать нечто важное для ФСБ. Чекистов в поезде не оказалось, но на станции Зима состав поджидали сотрудники линейного отдела милиции. Из вагона эвакуировали сонных пассажиров. С захватчиком в течение двадцати минут пытались вести переговоры. Но мужчина вёл себя неадекватно. Нервничал, угрожал. Оперативники стали опасаться за жизнь заложников. И тогда старший наряда сопровождения – прапорщик милиции – открыл огонь. От полученного ранения террорист скончался на месте. Спустя час поезд благополучно отправился по маршруту. Расследованием инцидента занимается Нижнеудинская транспортная прокуратура. Возбуждено уголовное дело по статье 206 УК «захват заложников»
Вот пример фрагмента из повести В. Распутина “Прощание с Матерой” Им предстояло самое скорое, раньше других, прощание с Матерой. Когда дело дошло до распределения, кому куда переезжать, дед Егор со зла или от растерянности подписался на город, на тот самый, где строилась ГЭС. Там для таких же, как они, одиноких и горемычных из зоны затопления, ставились специально два больших дома. Условия были обменные: они не получают ни копейки за свою избу, зато им дают городскую квартиру. Позже дед Егор, не без подталкивания и нытья Настасьи, одумался и хотел переиграть город на совхоз, где и квартиру тоже дают, и деньги выплачивают, но оказалось, что поздно, нельзя .
