Прибытие князя и начало «исторических времен» оказывается для глупцов не особенно радостным событием: «И прибых собственною персоною в Глупов и возопи князь:
— Запорю!»
С этим начались «исторические времена». Но в данном случае пародируется не только Ипатьевская летопись. Глуповцы вскоре понимают, что без князя было лучше, чем с ним. То же самое происходит и в басне Эзопа, впоследствии переложенной Крыловым «Как лягушки царя просили». Князь, который, въезжая в подвластный ему город, кричит: «Запорю!», напоминает журавля, который в басне был поставлен царем над лягушками.
В «Описи градоначальникам» Грустилов назван другом Карамзина. О нем сказано: «Отличался нежностью и чувствительность сердца, любил пить чай в городской роще и не мог без слез видеть, как токуют тетерева». Здесь тоже видна пародия на сентиментализм. С другой стороны, сентиментализм пародировал и Крылов в комедии «Пирог». Ужима, героиня «Пирога», мечтает о «сентиментальном завтраке» в роще, под пение соловья. Таким образом, в данной характеристике градоначальника Грустилова возможна и аллюзия из крыловскб-го «Пирога», т. е. двойная пародия.
ПОРІВНЯННЯ ГЕРОЇВ ШОЛОМ АЛЕЙХЕМА «ПІСНЯ ПІСЕНЬ» ТА ОЛЕКСАНДРА ГРІНА «ПУРПУРОВІ ВІТРИЛА»
По-перше, автори створюють свій світ в обох творах – світ мрій та мандрівок, але якщо в «Пісні пісень» Ш.Алейхема – це тільки мрії, у «Пурпурових вітрилах» О.Грін показав, що мрії можуть втілюватися у життя.
Порівняння дівочих образів: Бузі та Ассоль.
Обидві дівчинки були сиротами, в обох померла мати. Бузя виховувалась у чужій родині, Ассоль – суворим батьком. Бузя і Ассоль дуже вродливі, вони асоціююьться з сонечком, бо дуже світлі, добрі, чуттєві. Бузя піддається під вплив мрій Шимека, закохується в нього майже з дитинства. Ассоль мріє про принця на кораблі з пурпуровими вітрилами. Про Ассоль ходять чутки, що вона божевільна. Передчуття дива – це те, що їх об’єднує, Їхнє кохання навіяно мріями, але наприкінці їх чекає різний кінець. Бузя виходить заміж з іншого, хоча кохає Шимека, її доля дуже сумна, її мрії не збуваються. Ассоль, навпаки, зустрічає свого принця, Грея, на них чекає дуже радісне та щасливе життя.
Порівняння юнаків: Шимека та Грея.
Обидва хлопця перебувають у світі, який вони вигадали. Вони мріють бути лицарями. Але Шимек грунтує свої мрії на «Пісні Пісень» - релігійній основі, коли Грей – справжній мандрівник, що мріє про морські пригоди. Шимек – тільки мрійник, коли головний герой «Пурпурових вітрил» зовсім інший. Грей дуже рішучій, він від мрії переходить к діям. Шимек чогось чекав, а потім прогавив свій шанс на щастя. Грей, навпаки, усвідомлює, що Ассоль – його справжня доля, він знаходить собі таку ж мрійницю, як і він сам, незважаючи на те, що всі вважають його улюблену божевільною.