Іван Мазепа – чи не найзагадковіша постать в усій нашій історії. Що більше про нього дізнаємося, то більше запитань виникає, більше таємниць зринає. Неординарна особистість супротивника Петра І надихнула на творчість не одного поета, драматурга, романіста. Про це ми й поговоримо. Поема Байрона цікава для українського читача передусім тим, що автор звертається до образу України і створює образ одного з її видатних історичних діячів. Працюючи над твором, англійський поет користувався «Історією Карла XII» Вольтера. В основу сюжету поеми покладено лише один епізод із життя Мазепи - його кохання до дружини багатого польського пана та покарання за це її чоловіком. Мазепу роздягли і прив’язали до дикого коня, який довго носив його полями, аж поки не дістався України. Тут його напівживого підібрали козаки, а згодом він став їхнім гетьманом. Вольтер, а слідом за ним і Байрон помилково вважали, що Мазепа - польський шляхтич, який служив пажем придворі короля Яна-Казимира. Історія кохання і покарання Мазепи теж непевна, вона огорнена серпанком таїни та вигадки. Проте Байрон-роман-тик і не прагнув до достовірності оповіді. Головне для нього - не історична подія, а внутрішній стан героя, його почуття і переживання. Поет хотів лише відобразити сам «дух України» , що втілився і в її широких просторах, і в душі її гетьмана. Поетична структура поеми Дж. Байрона “Мазепа” відрізняється фрагментарністю. Спочатку бачимо гетьмана літньою людиною, після поразки під Полтавою. Але ані тіні іронії втеча козаків і шведів у Байрона не викликає. Він захоплюється самовідданим вчинком шведського офіцера, який видав себе за короля і загинув у російському полоні. На привалі гетьман розказує історію свого прибуття в Україну, і тут постає захоплююче видовище: несамовитий біг дикого коня, до спини якого прив’язаний вигнанець. Кінь мчить юнака на батьківщину - в Дикий Степ, і природа немов прагне до Мазепі, співчуває йому який сприймається як її частина. Ми торкнулися героїчної постаті Івана Мазепи, спробували визначити історичну основу поеми - розгром шведів російськими військами, втеча Мазепи з почтом Карла XII і романтичний міф, який використав Байрон у поемі. Відомо, що був дзвін Івана Мазепи. Відлили його 1699 року й назвали “Голубом”. Призначався він для батурин-ської Воскресенської церкви, що стояла неподалік од гетьманського палацу. Можливо, “Голуб” кликав на до в охопленому полум’ям, задимленому й закривавленому Батурині, коли царські війська нищили в ньому все живе. Сталося диво: дерев’яна Воскресенська церква вистояла поміж нищівних вогнів. Потім “Голуб” прикрашав дзвіницю домниць-кого Різдво-Богородицького монастиря на чернігівській землі. Ще у 20-х рр. XX століття його виявили етнографи і перевезли до Чернігівського історичного музею. Невідомо, якдалі склалася доля “Голуба”, що є ще одним свідченням нищення всього, пов’язаного з іменем Мазепи. Нині до нас повернулося не тільки ім’я гетьмана, а й його націєтворчий дух. выбереш
Одним из главных героев комедии «Недоросль» Фонвизина является Митрофан Терентьевич Простаков. Имя Митрофан означает «подобный», похожий на мать. Может, таким именем госпожа Простакова хотела показать, что ее сын – отражение самой Простаковой.
Митрофанушке шестнадцать лет, но его мать не хочет расставаться со своим ребенком и желает оставить при себе до двадцати шести лет, не отпуская на службу. Сама госпожа Простакова тупа, нагла, невежлива, и поэтому не прислушивается ни к чьему мнению. У самого Митрофанушки отсутствует цель в жизни, он не хочет учиться, его мать нанимает ему учителей лишь потому, что так положено в дворянских семьях, а не для того, чтобы сын ее учился уму-разуму. Самые дурные качества характера, самые отсталые взгляды на науку характеризуют таких молодых дворян, как Митрофан.
Учитель Лефорт появился в доме для того что бы учить маленького Сашу, он приехал из Франции и не знал Русского . Троекуров любил его за проворство в охоте , Мария за усердие и за внимательность , Саша за снисходительность к его шалостям .в один день когда они занимались с Машей он вёл себя странно в один момент отдал Маше записку ,,В семь в саду,, . Маша очень ждала и думала что он хочет сделать ей предложение руки и сердца. Когда они встретились он рассказал что он не учитель а разбойник Дубровский который хотел отлмстить , но когда увидел. Ее влюбился )) А так же сообщил что ему немедленно надо покинуть поместье . Через несколько дней когда люди пришли и сообщили Троекурову, что Дефорж это Дубровский он не поверил , но когда начались поиски он был уверен что это был дубровский
Тут його напівживого підібрали козаки, а згодом він став їхнім гетьманом. Вольтер, а слідом за ним і Байрон помилково вважали, що Мазепа - польський шляхтич, який служив пажем придворі короля Яна-Казимира. Історія кохання і покарання Мазепи теж непевна, вона огорнена серпанком таїни та вигадки. Проте Байрон-роман-тик і не прагнув до достовірності оповіді. Головне для нього - не історична подія, а внутрішній стан героя, його почуття і переживання. Поет хотів лише відобразити сам «дух України» , що втілився і в її широких просторах, і в душі її гетьмана.
Поетична структура поеми Дж. Байрона “Мазепа” відрізняється фрагментарністю. Спочатку бачимо гетьмана літньою людиною, після поразки під Полтавою. Але ані тіні іронії втеча козаків і шведів у Байрона не викликає. Він захоплюється самовідданим вчинком шведського офіцера, який видав себе за короля і загинув у російському полоні. На привалі гетьман розказує історію свого прибуття в Україну, і тут постає захоплююче видовище: несамовитий біг дикого коня, до спини якого прив’язаний вигнанець. Кінь мчить юнака на батьківщину - в Дикий Степ, і природа немов прагне до Мазепі, співчуває йому який сприймається як її частина.
Ми торкнулися героїчної постаті Івана Мазепи, спробували визначити історичну основу поеми - розгром шведів російськими військами, втеча Мазепи з почтом Карла XII і романтичний міф, який використав Байрон у поемі. Відомо, що був дзвін Івана Мазепи. Відлили його 1699 року й назвали “Голубом”. Призначався він для батурин-ської Воскресенської церкви, що стояла неподалік од гетьманського палацу.
Можливо, “Голуб” кликав на до в охопленому полум’ям, задимленому й закривавленому Батурині, коли царські війська нищили в ньому все живе. Сталося диво: дерев’яна Воскресенська церква вистояла поміж нищівних вогнів. Потім “Голуб” прикрашав дзвіницю домниць-кого Різдво-Богородицького монастиря на чернігівській землі. Ще у 20-х рр. XX століття його виявили етнографи і перевезли до Чернігівського історичного музею. Невідомо, якдалі склалася доля “Голуба”, що є ще одним свідченням нищення всього, пов’язаного з іменем Мазепи. Нині до нас повернулося не тільки ім’я гетьмана, а й його націєтворчий дух. выбереш