Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Творчество Лермонтова можно условно разделить на два периода: 1828—1836 годы и 1837—1841 годы. Граница — 1837 год, год гибели Пушкина. Уже в ранней лирике Лермонтова начинают звучать гражданские мотивы, свободолюбивые настроения («Жалобы турка» , «Желание») . Поражение декабристского восстания обусловило мотивы тоски, подавленности, уныния. Большое влияние на раннего Лермонтова оказали романтические настроения Байрона.
В зрелой лирике Лермонтова звучат идеи, связанные с русской общественно-политической мыслью этого периода (Пушкин, Чаадаев, Белинский) . Появляются стихи, размышления о судьбе своего поколения, усиливаются мотивы разочарования и одиночества, тема трагической любви, философское осмысление темы поэта и поэзии. Вместе с тем еще более резкой становится критика бездуховности светского общества, поэт ищет равновесия и гармонии с окружающим миром, которые находит в осмыслении темы народа и Родины.
Таким образом, основные мотивы лирики Лермонтова — это:
жажда свободы, вольности, борьбы («Парус» , «Узник» , «Пленный рыцарь») ;
осмысление судьбы своего поколения («Дума») ;
разочарование, одиночество, поиск гармонии в отношениях с окружающим миром («Молитва» («В минуту жизни трудную…») , «И скучно и грустно» , «Из Гете» , «Выхожу один я на дорогу…») ;
призвание поэта и высокое предназначение поэзии («Поэт» , «Пророк») ;
критика самодержавия и светского общества («Прощай, немытая Россия…» , «Смерть поэта» , «Как часто, пестрою толпою окружен…») ;
любовь-страдание («К* («Я не унижусь пред тобою…»)» ;
положение народа и Родины («Родина» , «Бородино»).
