ответ:– Правильно, так кажуть, хлопче, кажуть. Брешуть. А може, трьохтисячний. Чи п'ятитисячний. Звідки нам знати! Стільки часу самісінька веремія була... І лишилися нам лише уламки...(Грігсбі).
– Е, – наполягав один із черги, – не поспішайте. Ось побачите: ще з'явиться тямовита людина, яка її підлатає. Запам'ятайте мої слова. Людина з душею.(Людина з черги).
– Але, – повільно мовив Том, – вона ж гарна!(Том).
– Слухайте оголошення, – мовив вершник. — Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні...(Поліцейський).
– Де ти вештався? – гримнув батько. — Постривай-но, ось я тобі вранці всиплю...(Батько Тома0.
А на його долоні лежала Усмішка. Він дивився на неї у білім світлі, яке падало з опівнічного неба, і тихо повторював про себе, знову й знову: "Усмішка, чарівна усмішка..."(Том).
– Я ж жартую, – задній поклав руку на голову хлопчиська. Хлопчик похмуро скинув її. — Просто зважив: дивно це – дитина, так рано, а він не спить.(Людина з черги).
Объяснение:
