Ахілл і Гектор справжні воїни
Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший?
Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.
Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної.
Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не до Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор.
Объяснение:
Риси характеру Ахілла:
мужність;
сила;
справедливість;
егоїзм;
почуття власної гідності;
почуття героїчної честі;
благородство;
жорстокість.
Гектор – за описом Гомера – коней баских упокірник; божистий ; шоломосяйний; осяйливий.
Риси характеру Гектора:
мужність;
людяність;
жертовність;
благородство;
сумлінність;
стриманість;
ніжність;
вірність.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ahill-i-gektor-harakteristika
Предводитель восстания Емельян Пугачев изображен Пушкиным не кровожадным убийцей, каким показывали его историки XVIII—XIX веков, а талантливым и смелым народным вождем. Природные ум, сметка, энергичность, выдающиеся этого человека тому, что он возглавил крестьянское восстание. К нему начали стекаться люди со всей страны: и белогорские казаки, и башкиры, и татары, и чуваши, и крестьяне с уральских заводов. Они уважали Пугачева, доверяли ему во всем.Пушкин изображает Емельяна Пугачева не только как предводителя восстания, но и как простого казака.И все же главное в образе Емельяна Пугачева — это величие и героизм, что нашло выражение в символичном смысле сказки об орле и вороне. Герой считает, что лучше прожить жизнь короткую, но достойную, чем существовать триста лет и питаться падалью. Он ассоциирует себя с орлом, который живет "всего-навсего только тридцать три года", но зато пьет "живую кровь".