Відповідь:Справжнє ім’я поета – Мацуо Мунефуса. Басьо – літературний псевдонім.
– Словникова робота. Псевдонім – це ім’я, яке людина використовує замість справжнього.
Басьо народився в 1644 р. у містечку Уено старовинної провінції Іга, що знана своєю мальовничістю. Батько поета Мацуо Ейдзаемон, самурай за походженням, у мирний час змушений був відкласти меча, взятися за пензля та викладати каліграфію. Будучи сином самурая, Мунефуса отримав добру освіту, зокрема наполегливо вивчав китайську та японську класичну літературу – адже самурай мусив добре володіти не лише мечем, а й словом. Улюбленим поетом Мунефуси був китайський поет Ду Фу.
Тодо Іоситада, майже його ровесник і син власника замку Уено, теж захоплювався поезією хоку. Він опікувався Басьо й нерідко посилав його до Кіото, де Басьо вивчав мистецтво хоку. У 1664 році відбувся поетичний дебют Басьо: в одній із збірок були опубліковані два його вірші. У 1666 році Іоситада раптово помер. Басьо втратив друга й захисника. У князівському замку він був більше непотрібний.
Басьо видрукував збірку віршів “Покриття з черепашок” і з цим маленьким томиком, сповнений сподівань, подався туди, де кипіло літературне життя. Залишивши рідний дім, він став бідним городянином. Але в Едо невідомому поету важко було домогтися успіху. Він улаштувався на службу у відомство водопостачання, але незабаром залишив цю посаду. Якийсь час він мав намір піти в монастир.
Пояснення:
Ассоль – действительно мечтательная девушка, поражающая любого читателя своей детской чистотой и открытостью. Она юна, наивна и в некоторой мере глупа. Её не цепляют ни оскорбления, ни ненависть каждого её знакомого, пока она ждала корабль, отличительной чертой которого были алые паруса. Её выдержке и халаднокровию можно позавидовать, а то как эти черты граничутся с простотой и невинностью, поистине впечатляет. Она мечтала – её мечта сбылась. Она хотела уплыть на корабле с алыми парусами – она смогла это осуществить. Но зависит ли это от её упорного труда, или усилий, прилоденных к достижению её мечты всей жизни? Определённо нет, это обосновано лишь огромным везением и ни чем больше. Ассоль – это хороший пример спорного, не идеального героя, который имеет как положительные стороны, так и недостатки. Она не идеалезирована и это хорошо. В произведении "Алые паруса" не они стали главной частью повествования, нет. Милая, наивная и стойкая девушка – это истинный символ!
