1817 році А. С.Пушкін закінчив Царскосельский ліцей, за 6 років навчання в якому придбав вірних товаришів і соратників. Друзі – Ліцеїсти на випускному балі домовилися зустрічатися щороку 19 жовтня в день відкриття навчального закладу в ім’я своєї дружби
Ця традиція дотримувалася довгі роки. Однак в 1825 році Пушкін був засланий у Михайловское, родовий маєток поета, за вільнодумство й неповагу до царя. До цього часу він прославився в якості талановитого й зухвалого автора. Перебуваючи в змушеному ув’язненні, Олександр Сергійович і написав вірш “19 жовтня”. Воно стало письмовим поетичним звертанням до друзів, яких він зараз бачити не міг
Згадуючи своїх товаришів, автор шкодує, що багатьох уже немає в живих, а деяким доля піднесла дивні, не завжди приємні сюрпризи, і вони також не можуть бути на зустрічі. Безумовно, не всі окончившие ліцей у Царському Селі досягли таких висот, як Пушкін, однак автор з повагою й любов’ю ставиться до своїх друзів і це видно в рядках вірша
Пушкін із вдячністю звертається до Пущина, Дельвигу й Горчакову, які, ризикуючи репутація й зневажаючи суспільною думкою, відвідали товариша в Михайлівськім. Саме після зустрічі й розмов із цими трьома друзями Пушкін став філософськи ставитися до свого посилання. Як сам він пише у вірші: «Служенье муз не терпить суєти», а ув’язнення автора – це прекрасна можливість із головою піти у творчість. Так і трапилося, саме під час посилання в Михайловское Пушкіним написана поезія, що вважається класикою росіянці літератури
Пушкін із упевненістю пише, що рівно через рік, він обов’язково вип’є вина із друзями в Царському Селі за міцну чоловічу дружбу. Це пророкування збувається, як і те, що через рік напевно ще менше збереться колишніх ліцеїстів. Через два місяці після написання цього вірша відбулося повстання декабристів і деякі, що приймали в ньому участь були товаришами Пушкіна
Напуттям тим, хто в наслідок виявився в посиланні після повстання стали рядка вірша, у яких автор призвав всіх, незалежно від місця перебування в день 19 жовтня, “закривши ока дрожащею рукою”, подумки піднімати тост за вірних друзів і проживати цей день без суму й прикрості, як сам автор прожив цей день в 1825 році
Объяснение:
з біографії
История создания – написано стихотворение в ранний период творчества поэта, в 1818 году. Оно адресовано другу молодого Пушкина, Петру Чаадаеву. Опубликовано альманахе “Северная звезда” в 1829 году, с искажениями и без согласия автора.
Тема стихотворения – свобода и борьба с самодержавным правлением, надежда на то, что Россия “пробудится ото сна”.
Композиция – произведение построено по принципу “теза – антитеза”, основанном на контрасте. Первая часть говорит о которое автор считает наивной юностью. Вторая посвящена настоящему, а третья – будущему. Мотив пробуждения ото сна открывает и закрывает произведение, закольцовывая композицию.
Жанр – послание другу, которое становится посланием всему обществу, жанровое новаторство Пушкина.
Стихотворный размер – четырехстопный ямб с кольцевой и перекрестной рифмовкой.
Метафоры – “горит еще желанье“.
Эпитеты – “юные забавы“, “утренний туман“, власти роковой“.
Оксюморон – “тихой славы“.
Сравнение – “как сон, как утренний туман“, “как ждет любовник молодой минуты первого свиданья“.
Обращение – “мой друг”.
Инверсия – “власти роковой“.
Жили были охотник и барин. Барин все время всех мужиков называл дураками. Охотник не чего не говорил барину.
Один раз поехал барин в церковь и попался ему на глаза охотник. Подъехал к нему барин и начали они разговаривать. И говорит охотник:
—У меня , барин , собака ощенилась , все кругом просят щенков.
—Оставь мне самых хороших , сказал барин.
—У меня есть те , которые громко лают , и те которые тихо лают. Тебе каких ?
—Которые громко лают.
Тем временем они уже зашли в церковь.
—А каким громким голосом? - спросил охотник.
—А вот таким Гав! Гав! Гав!- залаял барин.
Священник услышал это и рассердился :
—Пошел вон барин из церкви - закричал он.
—Ну что мужики дураки ? - спросил охотник.
—Нет! Нет! Я дурак , они не дураки!