У пригодницькій повісті Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною" перед нами постає період, коли вже була ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина. Селяни були закріпачені, козацтво повалене, але були й ті, хто не збирався коритися цій системі.
Час від часу селяни тікали за Дунай, до турецьких земель, так само вирішили зробити головний герой твору Остап та його кохана Соломія, яка втекла від чоловіка і замаскувала себе під козака. Їхній шлях був непростий, сповнений перешкод, але це був шлях до свободи і вони знали його вартість. Коли головні герої перепливали через Дунай, Остапа випадково підстрелили, тоді Соломія ледве дісталась твердої землі з коханим. Поки дівчина шукала порятунку, Остап був один у плавнях. У хлопця була агонія, йому ввижався дідусь, який був славним козаком і привчав онука змалку до своєї справи. У цей час відбулась сутичка Остапа із вовком, де він, хоч і кволий, але з усіх сил намагався вижити, бо знав, що Соломія на нього розраховує. Навіть у цій ситуації, людський дух, дух українця, не згас. Згодом, втікачі оселилися у циган-грабіжників, звісно, за певну плату. Через такий прихситок, ще хворий Остап був заарештований разом з циганами за їхні брудні справи. Тим часом, Соломія у місті зустріла давнього знайомого Івана і вони разом спланували порятунок Остапа. Вони не опустили рук, не дозволили забрати волю свого товариша. Полонений був врятований від турецької варти, але дорогою ціною: Івана підстрелили, а Соломія потонула у холодній воді. Така бажана свобода забрала у Остапа все, проте він зміг її здобути, не скорився.
Отже, як ми бачимо, твір розпочинається словами автора про героїчну історію українського народу, про його нескорений вільнолюбний дух. І протягом усього твору головні герої підтверджують цю думку своїми вчинками, своїми роздумами та своїми серцями.
1. Когда было написано стихотворение «Бородино»? Какой дате оно посвящено?Стихотворение «Бородино» было написано в 1837 году и посвящалось 25-й годовщине Бородинской битвы.2. В чем особенность данного стихотворения?Это первое в русской поэзии произведение, в котором был изображен главный герой Отечественной войны 1812 года — народ. Война здесь показана так, как ее видел рядовой участник. Стихотворение написано от лица старого солдата, участника битвы.3. Как в стихотворении показана готовность русских солдат стоять насмерть?Старый солдат вспоминает о настроении воинов перед боем:Уж мы пойдем ломить стеною,Уж постоим мы головоюЗа родину свою!На призыв полковника умереть, но не пустить врага в столицу солдаты дают клятву верности:И умереть мы обещали,И клятву верности сдержалиМы в Бородинский бой.4. Как в стихотворении описывается стойкость и мужество солдат в бою?Рассказчик с гордостью вспоминает о мужестве бойцов во время боя:Вам не видать таких сражений!..Носились знамена, как тени,В дыму огонь блестел,Звучал булат, картечь визжала,Рука бойцов колоть устала,И ядрам пролетать мешалаГора кровавых тел.Изведал враг в тот день немало,Что значит русский бой удалый,Наш рукопашный бой!..Боевой настрой солдат не иссяк и на следующий день: «Были все готовы заутра бой затеять новый и до конца стоять». 5. Почему старый солдат называет своих сослуживцев богатырями, «могучим, лихим племенем»?Солдаты 1812 года с честью выполнили свой долг: они оказались сильнее духом, чем французы, которые намного превосходили по численности русскую армию. Как когда-то былинные богатыри, они до конца стояли за свою землю, защищая от врага русскую столицу. И если бы не мудрый маневр фельдмаршала Кутузова, который Москву, то ее бы солдаты ценой своей жизни.
Мне 8 лет и я уже взрослая! Но в домового верю потому-что я его видела своими глазами. Однажды, летним днем я с мамой поехала на дачу подальше от городской суеты. Спустя пол дня мама пошла работать в огороде и включила мне телевизор. Вскоре на телевизоре начали появляться помехи и на чердаке кто-то быстро топал ножками. Я испугалась и начала прислушиваться к звуку. Спустя пару минут все утихло. Вот уже вечер мама пришла с огорода усталая и очень хотела спать. Она меня быстро уложила в постель и тоже пошла спать. Но ночью я снова услышала чьи-то тихие быстренькие шажочки только на этот раз звук шел не от чердака. Я так сильно испугалась что боялась кричать. Шажки остановились у моей кровати. Тогда я набралась смелости и вылезла из одеяла и посмотрела за край кровати. Там я увидела маленький темный силуэт. Немного привыкнув к темноте я посмотрела еще раз но его уже не было. Может я была маленькой и вообразила себе домового, хотя я так не думаю вчера я видела его снова но уже разборчиво.
Час від часу селяни тікали за Дунай, до турецьких земель, так само вирішили зробити головний герой твору Остап та його кохана Соломія, яка втекла від чоловіка і замаскувала себе під козака. Їхній шлях був непростий, сповнений перешкод, але це був шлях до свободи і вони знали його вартість. Коли головні герої перепливали через Дунай, Остапа випадково підстрелили, тоді Соломія ледве дісталась твердої землі з коханим. Поки дівчина шукала порятунку, Остап був один у плавнях. У хлопця була агонія, йому ввижався дідусь, який був славним козаком і привчав онука змалку до своєї справи. У цей час відбулась сутичка Остапа із вовком, де він, хоч і кволий, але з усіх сил намагався вижити, бо знав, що Соломія на нього розраховує. Навіть у цій ситуації, людський дух, дух українця, не згас. Згодом, втікачі оселилися у циган-грабіжників, звісно, за певну плату. Через такий прихситок, ще хворий Остап був заарештований разом з циганами за їхні брудні справи. Тим часом, Соломія у місті зустріла давнього знайомого Івана і вони разом спланували порятунок Остапа. Вони не опустили рук, не дозволили забрати волю свого товариша. Полонений був врятований від турецької варти, але дорогою ціною: Івана підстрелили, а Соломія потонула у холодній воді. Така бажана свобода забрала у Остапа все, проте він зміг її здобути, не скорився.
Отже, як ми бачимо, твір розпочинається словами автора про героїчну історію українського народу, про його нескорений вільнолюбний дух. І протягом усього твору головні герої підтверджують цю думку своїми вчинками, своїми роздумами та своїми серцями.