"Фах" образ Джорджа Плейтена Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті - Омейні - не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А.
ГОРНАЯ ЦАРЕВНА I. В горы поехал как-то весной Юноша страстный и молодой. Высокие горы, закатом маня, Блестели в сиянии дня. И озеро синей–пресиней воды, И изумрудные льды. II. Вот солнце сокрылось за дальней горой, Накрыло путника тьмой. И звезды блестели над головой, Туманности вились рекой. И слышится голос в звенящей тиши, Поет, затихает в дали. III. “Дворец тут хрустальный есть у меня, Сверкает, хоть нету огня. В нем шпили и башни все изо льда, Не тают они никогда. Путник случайный заглянет туда, Найдет он совсем без труда: Фрукты заморские, сладости, мёд, Эскимо и фруктовый лёд. Играет там музыка ночью и днём, Танцуют красавицы в нём.” IV. Так сладко, заманчиво голос тот пел, И путник не утерпел. Пошел по тропе, освещенной луной, Туда, где пел голос ночной много лет с этой давней поры, Как юношу встретили льды. Живёт он средь блеска хрустальных дворцов, Искристых причудливых льдов. Но холоден стал он к красотам земным, Для звуков рояля – глухим. Лишён он страстей и тепла навсегда – Сердце его состоит изо льда.
"Фах" образ Джорджа Плейтена Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті - Омейні - не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А.
Объяснение: