Іноді дивуєшся, як щедро природа наділяє деяких людей своїми дарами. Не поскупилася вона на них, коли наділяла мистецькими здібностями сина сільського дяка з-під Чернігова Павла Тичину. Співочий талант поєднався з винятковими музичними здібностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. Так на літературному небосхилі України спалахнула зірка, що за силою і красою свого сяяння стала гордістю української літератури.
У її історії постать співця “Сонячних кларнетів” не має собі рівних за глибиною осягнення світової гармонії й дисонансів, за емоційністю, символікою та оригінальністю віршування. Коли я читав поезії “Сонячних кларнетів”, то відчував, що зі мною розмовляє добрий, щирий і розумний друг. Він схвильовано відкривав мені свої чисті, потаємні почуття, розповідав про найдорожче, захоплював своїм викриттям суті природи, навчав її розуміти і любити. Він наче запросив мене у світ, де панує гармонія і краса. І я, зачарований рядками його віршів, пішов за ним у світ гармонії природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного і загальнолюдського, землі і космосу: Блакить мою душу обвіяла.Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень! – я Богу сказав! Поступово і я перейнявся радістю, яку щедро дарує всім мій новий друг – ліричний герой “Сонячних кларнетів”.Він прагне логічно пояснити, розкрити таємницю щастя своїм читачам. Він сам творить гармонію і кличе у свій дивний світ: будьте молоді й щасливі! Радійте! Життя того варте! Зачарований ігач і замислений мрійник, герой першої збірки Павла Тичини намагається передати свій піднесений стан влучним мис-тецьким засобом: він переконливо малює живі, радісні, інтонаційно багаті картини.Тільки людина, закохана у світ в усіх його проявах, спроможна створити таку красу: Йду в простори я, чумний, тривожний. В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання – ридання бандур. І тут я відчув, що в душі героя поєднався оптимізм з якимось очікуванням. Очікуванням чого? І друг відповідає мені тривожними рядками:Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде… Перламутровий… Мабуть, саме ця відповідь допомагла мені зрозуміти, що, хоч найголовнішою ознакою світлої поезії “Сонячних кларнетів” є тонке навколишнього світу і милування його гармонією, однак це книга передчуття сподіваного щастя, яке так і не справдилося.
Я бачу ліричного героя в скорботі: він приймав революцію, що несла надії Україні, але його вразлива душа не могла змиритися з її жахами. Він сумно зазначає: “Не буть ніколи раю, у цім кривавім краю”, але тільки безмежною любов’ю сповнені його почуття: І цій країні вмерти? – Де він родився вдруге, – Яку любив до смерті? Мій друг, герой “Сонячних кларнетів”, пробудив у моєму серці незнані раніш хвилюючі і прекрасні почуття до навколишнього буття. І я так вдячний йому за це!
Я очень люблю путешествовать и открывать для себя какие-то новые знания. Интересные путешествия и приключения – это мое вдохновение. Утренняя рыбалка, поход с ночевкой далеко за пределы города, поездки в неизвестные места – это все то, без чего моя жизнь невозможна. Я с друзьями неоднократно участвовала в дальних походах, на себе ощутила то, как человек находится на открытой природе без всех удобств. Однажды мы решили добраться до моря не поездом и не автобусом, а самостоятельно – автостопом. Поменяв несколько автомобилей и приятных водителей-собеседников, мы бесплатно доехали на прекрасный летний отдых. Однако даже не это путешествие (сочинение) является самым незабываемым в моей жизни.
В финале драмы островского "Гроза" Катерина заканчивает жизнь самоубийством. если бы произведение заканчивалось сценой покаяния, это бы показало непобедимость "темного царства". Но драма завершается нравственной победой над силами. сковывающими ее свободу. Решившись на отчаянный шаг, Катерина бросает вызов обществу(Темному царству) с его консервативными устоями, домостроем. Однако нельзя полностью оправдывать поступок героини. Например, известный лит.критик писарев назвал ее "полоумной мечтательницей", бросающейся из одной крайности в другую, а "стихийный протест" женщины оценивает как глупую бессмыслицу. (т.е.самоубийство порицается обществом).
В старухе изергиль такой герой, как ларра, свободен. Сын орла и женщины, он считается себя не нуждающимся в обществе людей, считает в праве убивать людей. однако одиночество становится его наказанием. Мнимая свобода для него вечная мука.
В выводе можно написать про то. что свобода- крайне сложное понятие и тд.