Сьогодні здоров'я перестає буті лишь "справою держави" - сама людина винна дбати про це, буцай того, что лікування хвороб предполагает значні матеріальні витрати. Здоров'я больше не "даруватімуть" - его треба плекаті самому ще змалку. Звідсі и потреба виховання в дітей уміння доглядаті за власним здоров'ям - вести здоровий б життя, займатись спортом, Дотримуватись правил гігієні, унікат шкідливих для здоров'я звичок и вчінків ТОЩО. Здоровий б життя, як уважають, це Поняття и соціальне, и морально, и педагогічне. "Пізнай себе" і "сотвори собі" - такими були гасла древніх, что віплівалі НЕ лишь з їхньої мудрості, но ї з самой природовідповідності життя людини. Неосвіченість и байдужість относительно свого здоров'я, повна "відчуженість" від него, неувага до свого тела, психіки, духу, розуму ТОЩО, - все це надбання однобічної цівілізації ї "хлібного" життя, что в кінцевому результате ведуть людину до деградації. Поширення здоровохоронної культури набуває сегодня очень актуального значення. Лише вона может людіні відстежіті "передхворобні" стани, что віявляють собі не Стільки больовімі відчуттямі, скільки через настрій, незадоволення собою и навколішнімі людьми. Ніхто, крім самой людини, що не может краще зауважіті Такі стани. Сучасна світова медицина все более утверджує мнение про том, что здоров'я забезпечується НЕ лікуванням, а Вчасно попередження хвороб. Добрі відомі такоже міркування російського фізіолога І. Павлова з приводу того, что людина могла б жити до 100 років, Якби вона своєю нестріманістю, своєю непорядністю, своим злочинна ставленого до власного організму сама не вкорочувала свой вік. Лагодити Вона це через байдужість, безхарактерність, но часто такоже через відсутність у ній здоровохоронної культури.
А рассказывается в нём о судьбе Мити, сына Динилы и Кати. Он был третьим из восьми сыновей в семье. «То ли с крылечка, то ли ещё откуда свалился и себя повредил: горбик у него расти стал. Баушки правили, понятно, да толку не вышло. Так горбатенькому и пришлось на белом свете маяться.
Другие ребятишки.. . злые выходят при таком-то случае, а этот ничего – веселенький рос и на выдумки мастер».
И настоящим мастером по каменному делу Митя стал рано, и Хозяйка Медной горы к нему благоволила. Из змеевика, шлака (сама Хозяйка подсказала ему этот материал; и не только подсказала – поставила плитку змеевика на его станок) он сделал шедевр, – хрупкую веточку, которую хотел подарить девушке, но барин, который обложил семью Данилы непомерным оброком, велел веточку отобрать, а услышав, что она из дешёвого материала, разгневался и растоптал поделку.
«Митюха схватил баринову палку за тонкий конец да как хряснет набалдашником по лбу, так барин на пол и сел и глаза выкатил.
И вот диво – в комнате приказчик был и прислужников сколько хочешь, а все как окаменели, – Митюха вышел и куда-то девался. Так и найти не могли, а поделку его и потом люди видали. Кто понимающий, те узнавали её».
Пропала и девушка, которой Митюха хотел подарить веточку. Сколько ни пытали её родителей, Данилу с сыновьями, так и не узнали, куда пропал Митя
