Тема «Муха й Бджола»: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила свого життя та покритикувала іншу. Ідея «Муха й Бджола»: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби. Основна думка «Муха й Бджола»: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані гості. Мораль байки «Муха й Бджола»: засудження нероб та ледарів. Композиція «Муха й Бджола» Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті. Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов панночка. Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші, святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці? Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою. Розв’язка: мораль байки. Характеристика героїв байки «Муха й Бджола» Л. Глібова Бджола -працьовита, відповідальна, економна (вміє раціонально використовувати час). Муха — ледача, хвалькувата, безпечна, настирлива, безтурботна.
Больше других времен года я люблю весну. И это не удивительно. Весна дарит мне чувство радости, грядущих перемен, особое весеннее настроение. Первые лучи весеннего солнца говорят, что долгая и трудная зима, не будет больше трескучих морозов, метелей и снежных заносов, настало новое удивительное и радостное время. Дыхание весны ощущается во всем. Она пробуждает еще спящую природу к новой жизни. Греет солнце, тает снег, звенит капель, бегут быстрые ручьи. Все вокруг ликует и поет, радуясь приходу весны. Особенно люблю я слушать хор весенней капели. Это поразительная и не сравнимая ни с чем музыка, созданная природой, уставшей от долгой зимы. Источник: https://uchim.org/sochineniya/na-temu-vesna
Гоголь считал, что единственным положительным героем в комедии является смех: "Мне жаль, что никто не заметил честного лица, бывшего в моей пьесе. <...> Это честное, благородное лицо - смех." Этот смех - не над конкретными личностями, а над пороками всей русской действительности. Недаром в конце городничий говорит: "Чему смеетесь? - Над собой смеетесь!..." В частности, автор высмеивает мелочность чиновников, хвастовство Хлестакова и прочие пороки, которые присуще не только героям "Ревизора", но и всем людям.
