Один з будинків-музеїв відомої родини українських письменників Косачів розташований в місті Новоград-Волинський , який знаходиться на мальовничих берегах річки Случ. Родина Косачів внесла неоціненний внесок в українську літературу. Самою відомою письменницею цього роду є Леся Українка (Лариса Косач). Її творчість широко вивчається не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Спочатку простора будівля разом з прилеглою територією належало поміщиці Завадської. Для родини Косачів ця садиба стала останнім, третім за рахунком, будинком в цьому місті. У 1874 році родина літераторів переїхала в це маєток з невеликого знімається будиночка, розташованому на березі річки Случ. Тут Косачі прожили 6 років до того, як переїхали в Луцьк . У 1999 році в колишньому будинку відомих літераторів заснували музей. В основу експозиції закладена колекція видань Лесі Українки, а також видань її матері - О. Пчілки і дядька - М. Драгоманова. Частина приміщення будинку-музею відведена під музичну школу. Будинок-музей виділяється на тлі прилеглих будівель яскравим оформленням. Фасад одноповерхової будівлі пофарбований у рожевий колір, а завдяки великим вікнам в приміщення проникає багато світла. Біля будинку розміщений прекрасний парк. Будівля прикрашена колонами, пілястрами, невеликими горизонтальними рельєфними лініями над вікнами, до входу ведуть невисокі відреставровані сходи.
Не в ту категорию задаете вопросы. Так можно и не дождаться ответа. Сказку «Снежная королева» Евгений Шварц написал по мотивам сказки Андерсена, который, в свою очередь, пересказал народную сказку. Произведение Шварца несколько отличается от творения Андерсена: рассказывает ее сказочник, а Снежная королева не пролетает на санях мимо окна, а просто приходит в дом к Каю и Герде. Но основная сюжетная линия остается: Снежная королева целует Кая и забирает его, а верная Герда отправляется его разыскивать. Ее сопровождают ворон Карл и ворона Клара, принц и принцесса дают Герде карету, потом она встречается с разбойниками.1 он рассказывает её сказочки. 2 снежная королева не пролетает мимо окна, а просто приходит в дом. ну вот и ответ на вопрос
Я то конечно вернул свою доброту еще с детства. каждый человек индивидуален по-своему. их не надо заставлять во что-то верить. человек сам решает, что хорошо, а что плохо. уж он так воспитан. и бессмысленно обвинять человека в его злости и ненависти... в каждом из нас есть и светлая сторона и темная. когда и как и против кого принимать эти стороны человек решает сам. нет на земле светлолобых людей. злых-то пруд пруди, но такие люди порой исправляются, поверив во что-то светлое... так что добро не нужно возвращать, оно должно само пробудиться в нас
