Вважається, що Міґель де Сервантес Сааведра народився в місті Алькала-де-Енарес. Припускається, що він народився 29 вересня, у день Архангела Михаїла, і за традицією отримав ім'я святого. Міґель де Сервантес був хрещений у місті Алькала-де-Енарес.Літературна діяльність Мігеля почалася доволі пізно, коли йому було 38 років. Після першої новели «Галатея» (1585) він написав чимало драматичних творів, які користувалися невеликим успіхом.
Тож заради насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» змушений поступити на інтендантську службу; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади». Та ці обов'язки приносять йому самі невдачі, він навіть потрапляє під суд і якийсь час сидить у в'язниці.
Проте він не припиняє своєї письменницької діяльності, спершу нічого не друкуючи. Особисті поневіряння фактично стають матеріалом для його майбутньої письменницької праці.
З 1598 до 1603 років немає майже жодних звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється в Вальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить в світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії (за кілька тижнів розійшлося перше видання і в тому ж році чотири наступних) і за кордоном (переклади багатьма мовами). Проте матеріальне становище автора не змінилося, лише посилилося вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепах, переслідуваннях.
Від цього часу й до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616 роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів, поема «Подорож на Парнас» і роман «Мандри Персілеса і Сигізмунди», що був надрукований уже після смерті автора.
Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 23 квітня 1616 року він помер від водянки.
Жил-был лучик. Он любил осень, был очень нежным и тепым ко всем, кто проходил мимо него. И больше всего ему нравилось, когда люди заходили в лес в ноябре. Он встречал их ласково, с душой. И вот однажды зашел в лес очень хмурый мальчик. Лучик посмотрел на него и решил : он должен его взбодрить. Лучик подошел к мальчику. -Привет, а как тебя зовут ? -Здравствуй - хмуро ответил он - я Борис. А ты ? - Меня зовут Лучик. А почему ты такой хмурый ? - Не твое дело ! - А все-таки что случилось ? Расскажи и тебе станет лучше. И рассказал Боря Лучику все. А дело было вот в чем. Боря был новеньким в классе и все его недолюбливали и с ним не дружили. Лучик смотрел на него понимающе и обадривал в нужные моменты. И Борису стало легче. Он повеселел и начал улыбаться. Боря вышел из леса улыбаясь. И ему было все нипочем, потому, что его выслушал друг. Лучик смотрел ему вслед и тоже улыбался. Он был доволен, что смог Ну можешь еще придумать в тему, если не хватает текста. Если что, тут есть скрытый смысл - понимающий человек всегда в трудную минуту.
Жил был царь и было у него три сына. позволял он своим сыновьям делать все что они хотят. сыновья не любили своего отца и всегда уходили днём и возвращались под ночь . и вот однажды умер их отец ,а сыновей не было рядом потом их сыновья очень жалели что не были рядом в момент болезни отца . а отец оставил им завещания ,открыли они его и увидели что отец все свои деньги завещал бездомным расстроились сыновья и пошли по миру , первый сын под машину попал .второго разбойники убили ... а третий от голода умер .
Тож заради насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» змушений поступити на інтендантську службу; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади». Та ці обов'язки приносять йому самі невдачі, він навіть потрапляє під суд і якийсь час сидить у в'язниці.
Проте він не припиняє своєї письменницької діяльності, спершу нічого не друкуючи. Особисті поневіряння фактично стають матеріалом для його майбутньої письменницької праці.
З 1598 до 1603 років немає майже жодних звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється в Вальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить в світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії (за кілька тижнів розійшлося перше видання і в тому ж році чотири наступних) і за кордоном (переклади багатьма мовами). Проте матеріальне становище автора не змінилося, лише посилилося вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепах, переслідуваннях.
Від цього часу й до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616 роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів, поема «Подорож на Парнас» і роман «Мандри Персілеса і Сигізмунди», що був надрукований уже після смерті автора.
Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 23 квітня 1616 року він помер від водянки.