Твір на тему “Образ Гамлета” за твором Шекспіра “Гамлет”
Гамлета кожен сприймає по-своєму. Хтось вважає його борцем, хтось – слабохарактерною, але все ж цього персонажа знають і люблять дуже багато.
Гамлет є героєм однойменної п’єси У. Шекспіра. Данський принц колись був щасливим юнаків, з люблячою сім’єю, коханою дівчиною і справжніми вірними друзями. Одного разу у героя помирає батько, і з цього моменту його життя перевертається з ніг на голову. Мати виходить заміж за брата свого покійного чоловіка. Клавдій стає новим королем. Уві сні Гамлету є привид померлого батька, який розповідає, що винен у всьому Клавдій, і просить помститися. Колишній світ Гамлета починає валитися.
Раніше Гамлет вважав людину вінцем творіння, центром Всесвіту, який може абсолютно все. А тепер він розуміє, що абсолютно безпорадний. І задає питання: “Бути чи не бути?” Ця фраза відома всьому світу, вона на вустах навіть тих, хто не знайомий з твором. Що ж краще, визнати і прийняти недосконалість світу цього? Або боротися за справедливість всупереч усьому? На його думку, чесні люди на нашій землі велика рідкість, їх одиниці на десятки тисяч. А “Данія – тюрма… з безліччю темниць”.
Можливо, Гамлет і далі жив би зі своїми переконаннями, але події, що відбулися змусили цю людину подивитися по-новому на все навколо. Герой перебуває в повному розпачі, на межі. В результаті його свідомість немов роздвоюється, і чим далі, тим більше.
В остаточному підсумку герой так і не знайшов для себе правильної відповіді. Нікуди не пішли сумніви, що терзали його. Гамлет немов випромінює страждання і песимізм, але з величезною силою. Можливо в цьому причина такої великої прихильності читача до цього героя. Цей твір вчить нас тому, що не можна бути закоханим в ідеал людини, не можна вірити в його могутність. Як не сумно, але цей світ далекий від досконалості. Не варто цього забувати. Краще сподіватися на краще, але бути готовим до найгіршого. Тоді жодна ситуація не зможе так зруйнувати світ людини, як це сталося з Гамлетом.
Прочитав рассказе В.П. Астафьева "Васюткино озеро", я задумался над тем, насколько же сильно герой рассказа отличается от современных подростков. В произведении рассказывается о событиях, произошедших в жизни Васютки, когда ему было 13 лет. Мальчик который заблудился в тайге, пробыл там несколько дней и сумел выйти к Енисею, где его подобрала лодка.
Тайга - опасное место даже для взрослых. Васютка, хотя он еще только школьник, много знает о тайге, а также многое умеет. Мальчик всю свою жизнь он живет рядом с тайгой и часто там бывает. Его отец и дед тоже живут тут, на берегу Енисея, где работает рыболовецкая бригада васюткиного отца. Васютка часто ходил в тайгу за кедровыми орехами. У Васютки есть ружье, и он умеет с ним обращаться. "Стрелял он и уток, и куликов, и куропаток, но глухаря подстрелить ему ещё не доводилось". Немудрено: тайга хлипких не любит, хочешь выжить в этих местах - волей-неволей всему научишься.
Жизнь в тайге приучает быть практичным и расудительным. "Таков старинный порядок: идёшь в лес — бери еду, бери спички." "Трепет перед драгоценным «припасом» (так называют сибирские охотники порох и дробь) крепко вбит в сибиряков отроду." Эта немудреная истина мальчику выжить в тайге.
Васютка - настоящий таежник, потому что Поэтому у мальчика очень своеобразный характер: можно сказать, что он был намного взрослее своих сверстников-горожан. Что уже говорить о школьниках 21-го века! Многие ли из нас смогли бы провести несколько суток в глухой тайге, добыть еду, приготовить ее, разбить лагерь для ночлега, догадаться, как выйти к людям? То-то и оно...