Позднейший народный эпос Некрасова — написанная крайне оригинальным размером огромная поэма "Кому на Руси жить хорошо". В ней много балагурства, немало антихудожественного преувеличения и сгущения красок, но есть и множество поразительной силы и меткости выражений. Лучшее в поэме — отдельные, эпизодически вставленные песни и . Ими особенно богата лучшая, последняя часть поэмы — "Пир на весь мир", заканчивающаяся знаменитыми словами: "Ты и убогая, ты и обильная, ты и могучая, ты и бессильная, матушка Русь", и бодрым возгласом: "В рабстве сердце свободное, золото, золото, сердце народное".
Старая Русь в поэме предстает многолико. Поиск счастья в Дырявино, Неелово, Неурожайко заведомо обречен на провал, странники-правдоискатели идут по замкнутому кругу. В этом круге галерея образов. Каждый несчастен по-своему. Помещик Оболт-Оболдуев страдает искренне. Еще бы, "поля — недоработаны, посевы — недосеены, порядку нет следа!". Как жаль, что минули "времена боярские", когда "дышала грудь помещичья свободно и легко" и когда Оболт-Оболдуев мог распоряжаться крепостными свободно:
МОЖНО ЛУЧШИЙ ОТВЕТ
Скрудж,старий чоловік, який не знав, що таке любов, радість, ніжність. З самого дитинства Скрудж був позбавлений батьківської любові, що сформувало його особистість. Коли інші учні школи відправлялись на свята до рідної домівки, отримували ласку від батьків, Скрудж залишався на самотині в школі. Хіба таке ставлення могло виховати його гідною люблячою людиною? Звичайно, ні. Чоловік виріс злим, жадібним, самотнім. У нього не було друзів, родини. Він любив тільки гроші, які зробили його скупим. Проте зі Скруджом сталось чарівне перетворення - він нарешті відчув дух Різдва, зрозумів цінність життя. Він навчився радіти, співчувати, любити. Наприкінці твору Скрудж постає перед читачем зовсім іншою людиною: щирою, щедрою, милосердною.
