Карпо — грубий, черствий парубок. Його очі завжди сердиті, бліде лице — неласкаве. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднілось навіть тоді, як губи осміхались». Карпо — непривітна людина, а через нескінченні сварки стає дедалі більше й більше грубішим. Доходить до того, що в пориві злості він кидається на батька з кулаками і кричить: «Задушу, іродова душе!» Прагнення власного матеріального достатку заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він перед очима всього села женеться з дрючком за рідною матір'ю.
Щодо невісток, то й у їхніх характерах відбуваються зміни. Егоїстична, сварлива, скупа Мотря ще більше зненавиділа людей, коли стала самостійною господинею. У неї з'являються злість і жорстокість. Поряд із Мотрею автор показує Мелашку. Вона добра, спокійна, в усьому підкоряється свекрусі. Та під впливом Кайдашів вона втрачає свою душевну красу, привабливість, доброту, стає егоїстичною, як і інші члени родини.
Я вважаю, що якби не було сварок у Кайдашевій сім'ї, якби всі жили мирно, то Мелашка і Лаврін залишилися б добрими, спокійними, привабливими, а Карпо і Мотря не почерствіли б ще більше, а навчилися б поважати людей, цінувати доброту.
Мені не подобається, що всі вони зосереджені на їхніх взаєминах, і замість прагнення миру і злагоди у них виникає озлобленість одне до одного. Не уявляю, як рідні люди можуть будувати своє життя на взаємній недовірі, лукавстві та дріб'язковості. Вони просто приречені вести хатні війни постійно, марно силкуючись вихопити собі більший шматок.
Интересный персонаж, несущий в себе как доброе, так и злое начало - главный геройтрагедии «Король Лир», старый король Лир, имеющий трех дочерей. История Лир - это грандиозный путь познания, который проходит он, - от ослепленного мишурой своей власти отца и монарха - через им самим «инспирированное» разрушение - к пониманию того, что истинно, а что ложно, и в чем заключается подлинное величие и подлинная мудрость. На этом пути Лир обретает не только врагов - в первую очередь ими становятся его старшие дочери, но и друзей, которые остаются ему верны, несмотря ни на что: Кента и Шута. Через изгнание, через утраты, через безумие - к прозрению, и вновь к утрате - смерть Корделии - и в финале уже к собственной смерти - таков путь шекспировского Лира. Трагический путь познания.
Главенствующее место в «Короле Лире» занимает картина столкновения двух лагерей, резко противопоставленных друг другу в первую очередь в плане моральном. Учитывая сложность взаимоотношений между отдельными персонажами, составляющими каждый из лагерей, бурную эволюцию некоторых персонажей и развитие каждого из лагерей в целом, этим группам действующих лиц, вступающим в непримиримый конфликт, можно дать только условное название. Если в основу классификации этих лагерей положить центральный сюжетный эпизод трагедии, мы будем вправе говорить о столкновении лагеря Лира и лагеря Реганы - Гонерильи; если характеризовывать эти лагери по персонажам, наиболее полно выражающим идеи, которыми руководствуются представители каждого из них, вернее всего было бы назвать их лагерями Корделии и Эдмунда. Но самым справедливым будет наиболее условное деление действующих лиц пьесы на лагерь добра и лагерь зла. Истинный смысл этой условности можно раскрыть только в итоге всего исследования, когда станет ясно, что Шекспир, создавая «Короля Лира», мыслил не абстрактными моральными категориями, а представлял себе конфликт между добром и злом во всей его исторической конкретности.
