Храбрая Х.
Есть на свете Фея ЕИНАНЗ, которая оживляет для нас буквы, цифры и разные знаки. Она и сама любит ходить по учебникам и радоваться чудесам, которые творит с своей волшебной палочки.
Вовремя она зашла в Азбуку! Злая ведьма АКБИШО захотела превратить глухую согласную тихоню Х в …Сама не знала во что! Сбила ее с ног, переворачивала, а той - все нипочем. Как была Х, так Х и осталась! Пуще разозлилась ведьма, увидев, что Х хохочет, а не трепещет перед ней. Напала на бедную Х и разорвала ее поперек.
Пришла Фея к Х и видит на полянке перед домиком Х 2 маленькие буквы -∧∧ -стоят! У Феи даже слезы из глаз посыпались и превратились в радужный дождик. Когда слезинки дождика упали на ∧ , они правильно срослись, и снова на полянке Х: Ха-Ха-Ха!.
А АКБИШО не унимается: "Раз силой поперек не получилось, попробую я ее вдоль на 2 половинки обманом расщепить". Покопалась она в своем огромном мешке, куда ошибки детей складывает. Нашла оторванную от буквы палочку: "Еще лучше идея! Сделаю я ей подарок! Никто ж от чужого не отказывается. Спохватится, да поздно. Будет она у меня не хохотать, а жужжать, как Ж. А Щ пусть пока Ц побудет!"
Но Фея ЕИНАНЗ разгадала этот коварный план, взмахнула волшебной палочкой! И вот уже в руках АКБИШО ... сложенный зонтик. Отталкивая «подарок», Х раскрыла сказочный зонтик, и он отбросил злую ведьму далеко- далеко.
А если мы ОШИБОК делать не будем, власть АКБИШО совсем пропадет.
Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля. Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей – капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність.