Шли два брата , увидели камень на котором написано испытание . (Пообедать через речку , и детей у медведицы украсть ) Старший брат не захотел проходить испытания , а младший побежал выполнять . Младший всё выполнил , стал очень богат и жил в замке . А старший так и остался нищим . Правил младший в замке 5 лет , а на 6 год проиграл битву б и остался ни с чем . Вернулся к брату , они по друг другу соскучились . И старший говорит : " Лучше остаться таким как есть , чем всё потерять " а младший в ответ : " Меня - то есть чем помянуть , а тебя и помянуть не чем " .
З найбільшою силою такі ідеї прозвучали в історичній повісті І. Франка «Захар Беркут».В образі головного героя твору втілені сила, міць і мудрість українського народу.Захар Беркут, строгий лицем і високий на зріст був «…незважаючи на глибоку старість іще сильний і кремезний». Основним життєвим покликанням цієї людини була самовіддана праця на користь рідного народу. Навіть досягнувши похилого віку, він приймає активну участь у житті громади, допомагає людям своїми знаннями і своїм досвідом.Усе життя Захар присвячує боротьбі за єдність людей. Навіть перед смертю він бачить лише перемогу своєї справи, якій віддав кращі роки свого життя.Життєвою мудрістю і переконливістю сповнений виступ Захара Беркута перед громадою. Він завжди дотримує свого слова і з гордістю запевняє: «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові». Навіть наприкінці свого життя Захар переживає за майбутнє свого народу. Він закликає своїх співвітчизників триматися разом, стояти незламно один за одного, щоб ніяка сила, ніякий ворог не змогли їх подолати. Я захоплююсь Захаром Беркутом, в образі якого І. Франко втілив патріотизм, народну мудрість і відданість народній справі.Ми знайомимось з Захаром Беркутом вже наприкінці його життя і застаємо героя «сивим голубом», дев’яностолітнім старцем, поважним лідером гірської громади. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».
Каменноостровский цикл – это одна из жемчужин лирического наследия Пушкина, яркое доказательство, что перо поэта не ослабело.Соображение о том, что перед нами не серия стихотворений, а именно цикл, сложилось относительно недавно. Основание достаточное: все стихотворения оформлены одинаково – с обозначением дат и места написания (Каменный остров), где на даче поэт провёл лето 1836 года, своё последнее лето. Однако четыре стихотворения пронумерованы, ещё два – нет (в составе цикла создавался ещё черновой набросок «Напрасно я бегу к сионским высотам…»; формально он не входит в цикл, но содержанием своим стихотворение можно и должно осмыслить в этом контексте). Итак, речь идёт о семи стихотворениях.
