Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».
А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.
Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавішого чи заможнішого, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.
Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияк вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий?
Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш, хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче мати лише зиск.
У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба, якщо ми не загубимося після школи, або студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це.
Объяснение:
5.Хмелел Куприн уже от одной рюмки. 6.Куприну нравилось во время опьянения ссориться со всеми, кто попадется ему под руку. 7.Александр Иванович Куприн до того момента, пока стал известным писателем, поменял около 10 профессий. 8.Ему всегда нравилось пробовать себя в новых ролях. 9.Стать писателем этому человеку пришлось случайно. 10.В основе «Гранатового браслета», написанного Куприным, лежит история, которую он услышал в детстве. 11.Самое огромное влияние на Куприна оказала его мать – Куланчакова Любовь. 12.Начальное образование Александр Иванович получал в сиротском училище. 13.В 1893 году начали выходить первые творения Куприна. 14.Куприн обрел свой первый творческий успех в 1903 году . 15.В 1909 году ему удалось получить премию за трехтомник. 16.Куприн считался многогранной личностью, потому что у него были разные интересы. 17.Александр Иванович принимал участие в военном восстании матросов, проходившем в Севастополе. 18.Куприна часто называли «самым чутким носом России». 19.Куприн отличался чрезмерной ленью. 20.Умер Александр Иванович из-за рака пищевода. 21.Папа Куприна умер, когда мальчику исполнился год. Его жизнь забрала холера. 22.Писатель рос в материнской любви. 23.В родную литературу Куприн окончательно влюбился лишь в 18 лет. 24.До самой смерти Куприну приходилось заниматься «черной работой журналистики». 25.Похоронен Куприн на мемориальном кладбище «Литературные мостки», что находится в Санкт-Петербурге. 26.«Гранатовый браслет» считается самым ярким произведением Куприна, которое вызывает огромный интерес. 27.Куприн написал больше, чем 20 знаменитых на сегодня произведений. 28.Годы, проведенные Куприным в сиротском училище, были тяжелыми для него. 29.Куприн считался смелым и энергичным человеком. 30.Мать Куприна являлась татарской княжной. 31.Куприн, разводясь с первой женой, горе заливал алкогольными напитками и регулярными гуляньями.
Читайте больше на: https://100-faktov.ru/100-faktov-biografii-kuprina/
Розуміючи виняткову важливість цього документа, Сірко негайно відправив його до Москви, де він і зберігся до наших днів в архіві колишнього Посольського приказу. Так стали відомі стратегічні й тактичні плани Туреччини. Російські та українські війська, завчасно підготовлені і стягнуті під Чигирин, завдали сильному супротивнику значних втрат, змусили його відступити і відмовитися від планів завоювання України, які, якщо б вони були реалізовані, призвели б до повного знищення її народу.