ответ:
объяснение: після зречення в січні 1663 року юрія хмельницького в україні розпочався період громадянської війни, який в українській історії носить назву «руїна». україна фактично розпалася на дві частини — правобережну і лівобережну. на хід подій у правобережжі намагалася впливати річ посполита, а лівобережна україна перебувала під контролем московської держави.
на початку 1663 року за згодою короля речі посполитої у правобережній україні гетьманом було обрано павла тетерю. однак лівобережні полки і запоріжжя не визнали влади тетері. у лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман яким сомко, ніжинський полковник василь золотаренко і запорозький отаман іван брюховецький. кандидатури сомка і золотаренка підтримували північні полки лівобережної україни і різні групи козацької старшини, обоє були родичами хмельницького — брати відповідно першої, ганни сомко, та третьої, ганни золотаренко, його дружин. їхні програми відповідали переважно інтересам заможної старшини-«дуків», які намагалися закріпити своє виняткове становище у правовій площині. їхнє протистояння являло собою суто внутрішньоклановий конфлікт. на раді, як опонент брюховецького, зрештою був представлений сомко.
кошовий іван брюховецький відстоював принципово іншу соціальну модель: з обмеженням абсолютизму гетьмана та прав старшини. також він виступав за розширення міського самоврядування, втихомирення владних та податкових апетитів «нового панства». у той же час він погоджувався з посиленням царської адміністрації в україні. послуговувався підтримкою рядового козацтва, міщан та селянства
ответ:
объяснение: в комедии николая васильевича гоголя "ревизор" ярких персонажей немало, и речь каждого из них точнейшим образом характеризует героя. даже если бы гоголь не написал свои "замечания для господ актеров", где подробно охарактеризовал каждого персонажа, то и актер, и зритель легко бы понял, каковы они, гоголевские герои - по их речи.
например, в "замечаниях" гоголь пишет о хлестакове, что он "несколько приглуповат", "без царя в голове", "говорит и действует без всякого соображения." зритель прекрасно видит это, услышав то, что говорит персонаж: "меня даже хотели сделать вице-канцлером. о чем, бишь, я говорил? " "моих, впрочем, много есть сочинений: "женитьба фигаро", "роберт-дьявол", "норма". уж и названий даже не помню". "а любопытно взглянуть ко мне в переднюю, когда я еще не проснулся: графы и князья толкутся и жужжат там, как шмели, только и слышно: иной раз и " тем смешнее то, что чиновники принимают его за "значительное лицо": они лишь видят то, что хотят видеть. а зритель видит крайне легкомысленного и недалекого человека, обожающего приврать и прихвастнуть.
слуга хлестакова, крепостной осип, отличается здравым смыслом и умением приспосабливаться. взятый из деревни в столицу, он сочетает в своей речи и просторечные крестьянские выражения, и слова, которых нахватался в городе - "кеатры", "галантерейное обхождение". ленивый и себе на уме, осип не уважает барина, как видно из его монолога во 2-ом действии.
речь чиновников города эн тоже точно характеризует этих людей. антон антонович сквозник-дмухановский, городничий, меняет стиль общения с людьми в зависимости от того, с кем говорит.
