Новeла Акyтагави "Павyтинка" iлюструє досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило спокон віків було і залишається актуальним для всiх людей, нeзалежно від їх вiросповiдання.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Новела до мені зрозуміти, як важливо іноді вміти поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до
Тревельян получил известность благодаря его дискуссии в 1904 году с Дж. Б. Бери о природе истории. В противовес тезису Бери о научном характере исторического знания, Тревельян отстаивал идею о не научности истории, основная ценность которой была, по его мнению, художественно-образовательная. В своих трудах он постоянно подчеркивал эволюционный, а не революционный путь развития британской истории. В этом заключалась специфика исторического развития Англии, тесно связанная с особенностями национального характера британцев. Английский народ всегда предпочитал выборы революциям и бунтам. В лице Тревельяна вигская традиция в исторической науке Великобритании XX столетия получила достойного продолжателя. Но он не мог не учитывать изменившейся ситуации и поэтому предпринимал попытки модернизации вигской традиции в историографии (этим, например, объясняется его интерес к социальной истории).
Объяснение:
Тревелианы — знатный род из Оствика, вольного города на южном побережье Вольной Марки. Род этот весьма древний и примечательный, крайне набожный и уважаемый в своих кругах. Младшие сыновья и дочери семейства — как правило, третьи или четвертые, то есть не имеющие больших шансов стать наследниками, — часто уходят в храмовники и в жречество, несмотря на личные предпочтения.
Тревелианы находятся в родстве со знатными семьями Неварры и Тевинтера, в частности, с Домом Павус. Также Тревелианы поддерживают отношения с антиванским семейством Монтилье.
1. Коварная
2. Злопамятная
Короче качества плохие