Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви.
Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
підійте така відповідь?
Любая басня содержит в себе некое нравоучение. Рассказав в шутливой форме о каких-либо человеческих пороках, о неприглядных поступках басня обязательно подведет итог. Не случайно появилось расхожее выражение “Мораль сей басни такова” (авторство кстати Крылова).
Русские басни популярны не только у нас в стране. Пользуясь грозным оружием поэта – сатирой, русские писатели покорили сердца многих читателей.
Какие пороки осуждают в русских баснях?
один из наиболее часто встречаемых – глупость;
второй, тоже лидирующий – жадность;
следующий по частоте упоминания – ложь;
также подвергаются осмеянию – хитрость, страх, лицемерие, подхалимство, лукавость.
Принято считать что в басня рассчитана на детей, но она, на мой взгляд, полезна и взрослой аудитории. Даже , в большей степени. Причина проста: отношения детей более честные, в них большая часть из “героев”, подвергшихся осуждению, отсутствует. Не встречал я детей лицемеров или подхалимов. А вот взрослых – сотни, к сожалению.
Басни в непрямой форме позволяют намекнуть человеку, что его поведение не одобряют и будет лучше если он изменит свои привычки.
Такой деликатной формой воспитания человечество пользуется веками. Все мы слышали о так называемых “Эзоповых баснях”, о баснях Крылова (который кстати и над собой смеялся тоже). Если метод прожил несколько веков, то, мне кажется, он достаточно эффективен.
Басни в настоящее время используют не только в воспитательных целях. Все чаще я обращаю внимание на то, что отрывки из басен встречаются в периодической литературе, блогах, других работах журналистов. Тх используют как элемент “украшения”, стремясь подчеркнуть остроту проблемы.
Так что басни актуальны были не только у наших прабабушек, но и нам не помешает их изучать и детей своих научить.