Трагедія Гамлета не стільки в тому, що він поставив собі недосяжні цілі, а в тому, що не будь-який б їх досягнення видається йому чесним. Гамлет не вбиває свого лютого ворога під час його молитви, і ми розуміємо, що змінити світ, перемогти зло іншим злом — неприпустимо для Гамлета. Він вагається між дією та рефлексією, боїться вчинити неправильно, допоки він не збагнув механізмів, які лежать в основі світобудови, але ж хіба можливо їх зрозуміти? Але й бездієвість пригнічує Гамлета... Мені здається, що навіть уважний читач не зрозуміє цю складну постать до кінця, не можна одразу сприйняти усі проблеми, покладені автором в основу цього образу.
Існують книги, які можна перечитувати багато разів, щоразу відкриваючи для себе щось нове, дивуючись із власної неуважності. Мені здається, що «Гамлет» є саме таким твором. Прикро, що я так і не зміг до кінця зрозуміти образ Гамлета... Я постійно повертаюсь до тексту, — може, я випустив щось: якусь важливу думку, якусь детать?
Образ Гамлета — втілення філософських шукань усього людства. Як на мене, неможливо розв'язати усі питання, поставлені Гамлетом не те що в одному учнівському творі, а й протягом цілого життя. Я можу хіба що окреслити їх, сформулювати вже не метафорично, а прямо, аби шукати відповіді потім, протягом, можливо, бага
Октябрь уж наступил – уж роща отряхает Последние листы с нагих своих ветвей; Дохнул осенний хлад – дорога промерзает. Журча еще бежит за мельницу ручей, Но пруд уже застыл; сосед мой поспешает В отъезжие поля с охотою своей… Эти зарисовки выполняют в сюжете произведения функцию экспозиции. Лирический герой Некрасова восхищается красотой скромной русской природы, где все так хорошо: и «морозные ночи», и «ясные, тихие дни», и «моховые болота», и «пни». И как будто мимоходом он замечает: «Нет безобразья в природе!». Тем самым подготавливаются антитезы, на основе которых построено все стихотворение. Так, прекрасной природе, где все разумно и гармонично, противопоставляет автор те безобразия, которые творятся в человеческом обществе.
Існують книги, які можна перечитувати багато разів, щоразу відкриваючи для себе щось нове, дивуючись із власної неуважності. Мені здається, що «Гамлет» є саме таким твором. Прикро, що я так і не зміг до кінця зрозуміти образ Гамлета... Я постійно повертаюсь до тексту, — може, я випустив щось: якусь важливу думку, якусь детать?
Образ Гамлета — втілення філософських шукань усього людства. Як на мене, неможливо розв'язати усі питання, поставлені Гамлетом не те що в одному учнівському творі, а й протягом цілого життя. Я можу хіба що окреслити їх, сформулювати вже не метафорично, а прямо, аби шукати відповіді потім, протягом, можливо, бага