Русалка - один на наиболее популярных фольклорных образов как в литературе, так и в поэзии . Всему миру знакома сказка Г Х. Андерсена “Русалочка”, но и великие русские авторы изображали эту героиню в своих произведениях. Так у М. Ю. Лермонтова есть прекрасное стихотворение "Русалка" . В нем речная дева изображается тоскующей по утонувшему человеку. Не менее тосклив взгляд красавицы и в знаменитой скульптуре русалочки в Дании. Она смотрит вдаль в море, как будто чувствует, что ей тоскливо. Похожие чувства испытывает героиня и в сказке, и в стихотворении. Известно, что русалочки очень желали и ждали любви, однако, их желание было невыполнимо потому что люди не могут жить под водой. В стихотворении Лермонтов передает это словами: "Он спит- и, склонившись ко мне, Он не дышит ..." .
( ответы не точные)
Конрад – головний герой повісті Крістіне Нестлінгер. Це штучно створений семирічний хлопчик, який зазнає неймовірних пригод, перш ніж пристосовується до навколишньої дійсності. Конрад – «дитина – унікум», адже в ньому закладена генетична програма бездоганного хлопчика,про якого мріють кожні батьки. Він і добрий, і чемний, і слухняний.
Егон говорив: «Такого чудового хлопця я зроду не бачив! Якби всі діти були такі, я б давно завів собі сина чи дочку! Такий вихований, ласкавий, гречний, чемний семирічний хлопчик – просто скарб!»
Надто самостійний, серйозний, проте «штучний» хлопчик Конрад, потрапивши в реальне життя, не лише сам вчиться жити в суспільстві, а й навчає дорослих бачити дитячі проблеми, розуміти мотиви їхніх учинків, упорядковувати власне життя, щоб бути дітям достойним прикладом.
Конрад не знає, що можна насолоджуватися красою, тому що його цього не навчали на фабриці. Цього він вчиться від Берти.
Конрад мав бути добре підготовленим до «ідеального» життя. Але такі знання майже не допомагають йому адаптуватися в дитячому середовищі, а його «ідеальна» поведінка навіть не дозволяє потоваришувати з дітьми. Сусідська дівчинка Кіті (не завжди чемна й не завжди говорить правду) допомагає Конраду подолати власну «запрограмовану ідеальність» і стати «нормальною» дитиною.
Коли на фабриці зрозуміли, що Конрада помилково відправили не за тією адресою й хотіли повернути назад, пані Бартолотті, Еґон і Кіті доклали всіх зусиль, щоб він залишився. Та й сам Конрад так кардинально змінився, що люди в блакитному вбранні самі відмовилися забирати його на свою «ідеальну» фабрику.
Учить-ум точить.
Без муки нет и науки. Учись чужому уму,но своего не потеряй.