Мій улюблений міфологічний герой
Після мого ознайомлення з творчістю грецького народу, я узагальнила, що найбільш захоплюючим я обрала для себе міф "Нарцис".
У цьому міфі йдеться мова про сина річкового бога Кефіса та німфи Лавріони - Нарциса. Хлопець мав прекрасну статуру, але був холодним до оточуючих, мов лід. Богиня кохання, Афродіта, не одноразово посилала йому дар у вигляді кохання, але прекрасний та гордий Нарцис не вважав нікого достойною кандидатурою на його серце, тому кожного разу відмовляв богині, за що невдовзі й поплатився.
Одного дня він заблукав у густому лісі, тоді й спіткала його кара розгніваної богині кохання. Того дня він зустрів німфу Ехо, на якій лежало прокляття - вона могла відповідати на запитання лише повторюючи останні слова. Він відштовхнув її, не бажаючи приймати обійми, та й пішов далі. А засмучена німфа сховалася у гущавині лісу, без перестанку слідувавши за юнаком.
Але коли Нарцис знову вийшов на полювання та забажав напитися прохолодної води він дійшов до найчистішої річки, нахилився, і завмер. Він відображався, мов у дзеркалі, в усій своїй красі. Отут-то й спіткала його кара Афродіти.
Пройшло не мало часу, перш ніж юнак з жахом зрозумів, що закохався сам у себе, дивлячись на відображення та забувши про все: про їжу, воду і навіть сон. Тоді він заплакав, сказавши самому собі, що відчуває, мов, недовго йому залишилося, але смерті він не боявся: смерть принесе кінець мукам кохання. Збліднувши, мов білий фарфор, Нарцис випустив свій останній подих.
Коли німфи запримітили загибель їхнього об'єкту кохання, вони пішли готувати труну, але коли повернулися, то знайшли лише білу квітку неземної краси. Її назвали та називають зараз Нарцисом.
Мені справді полюбився цей міф, він чимось відвоював місце в моєму серці, знайшов відгук. Історія Нарциса ще раз нагадала мені, до чого призводить егоїзм в купі із самозакохоністю.
Твір: Мій улюблений міфологічний герой
Після мого ознайомлення з творчістю грецького народу, я узагальнила, що найбільш захоплюючим я обрала для себе міф "Нарцис".
У цьому міфі йдеться мова про сина річкового бога Кефіса та німфи Лавріони - Нарциса. Хлопець мав прекрасну статуру, але був холодним до оточуючих, мов лід. Богиня кохання, Афродіта, не одноразово посилала йому дар у вигляді кохання, але прекрасний та гордий Нарцис не вважав нікого достойною кандидатурою на його серце, тому кожного разу відмовляв богині, за що невдовзі й поплатився.
Одного дня він заблукав у густому лісі, тоді й спіткала його кара розгніваної богині кохання. Того дня він зустрів німфу Ехо, на якій лежало прокляття - вона могла відповідати на запитання лише повторюючи останні слова. Він відштовхнув її, не бажаючи приймати обійми, та й пішов далі. А засмучена німфа сховалася у гущавині лісу, без перестанку слідувавши за юнаком.
Але коли Нарцис знову вийшов на полювання та забажав напитися прохолодної води він дійшов до найчистішої річки, нахилився, і завмер. Він відображався, мов у дзеркалі, в усій своїй красі. Отут-то й спіткала його кара Афродіти.
Пройшло не мало часу, перш ніж юнак з жахом зрозумів, що закохався сам у себе, дивлячись на відображення та забувши про все: про їжу, воду і навіть сон. Тоді він заплакав, сказавши самому собі, що відчуває, мов, недовго йому залишилося, але смерті він не боявся: смерть принесе кінець мукам кохання. Збліднувши, мов білий фарфор, Нарцис випустив свій останній подих.
Коли німфи запримітили загибель їхнього об'єкту кохання, вони пішли готувати труну, але коли повернулися, то знайшли лише білу квітку неземної краси. Її назвали та називають зараз Нарцисом.
Мені справді полюбився цей міф, він чимось відвоював місце в моєму серці, знайшов відгук. Історія Нарциса ще раз нагадала мені, до чого призводить егоїзм в купі із самозакохоністю.
