Северное сияние – это необычное свечение, которое образуется вследствие взаимодействия верхних слоев атмосферы с заряженными частицами солнца. Чем выше его активность, тем большая вероятность возникновения сияния. Удивительное зрелище можно наблюдать только в высоких широтах, около полюсов. Продолжительность северного сияния – от двух-трех часов до нескольких дней.
Падающие звезды
Ночью, в ясную погоду, нередко можно наблюдать быстро скользящие по небу светящиеся точки. И хотя их называют падающими звездами, это всего лишь небольшие камни, частицы вещества. Яркая вспышка возникает, когда они вторгаются в земную атмосферу. В отдельные периоды в году метеоры падают сплошным потоком. Такое явление называют «звездный дождь».
Шаровая молния
Одно из самых загадочных природных явлений. Такая молния имеет форму шара, но иногда ее очертания могут напоминать, грушу, каплю или гриб. Цвет чаще всего теплых оттенков – оранжевый, желтый, красный, но может быть и черным, и прозрачным. Размеры шаровой молнии также варьируются в достаточно широком диапазоне – от 5-6 см до нескольких метров. Шаровая молния характеризуется непредсказуемым поведением и непродолжительным действием – обычно всего несколько секунд.
Відповідь:
Конфлікт між митцем і світом М.Коцюбинський вирішує на користь світу. І таке рішення не мало би бути для читача несподіваним, беручи до уваги назву твору. " Intermezzo" в перекладі з італійської - пауза в музичному творі. Хоча пауза ця досить умовна: її заповнював невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери.
Таким іntermezzo для героя стає втеча зі світу, який нахабно, настирливо руйнував його особистісні кордони і вривався у внутрішній світ, не призначений для сторонніх: "Ти не тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування." У якийсь момент герой усвідомлює, що цей жах і бруд уже не навколо нього - вони починають завойовувати його самого: " Знаєте, я раз читав, як вас повішали цілих дванадцять… Цілих дванадцять... і позіхнув. А другий раз звістку про ряд білих мішків заїв стиглою сливою. Так взяв, знаєте, в пальці чудову сочисту сливу... і почув в роті приємний солодкий смак..." .І це усвідомлення викликає таку панічну атаку, що герой кидає все і втікає туди, де нема Людини.
Він перебуває в стані ейфорії від простору, сонця, гречаної арфи, жайворонкових співів. Він розчиняється у світі, де панує гармонія і буяння життя. Єдиний співрозмовник - Сонце, до якого страшно повернутися спиною. У героя нарешті "окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга блакитна — й замкнули у собі сонце, немов перлину."
Та ця ідилія тривала недовго, на те вона й іntermezzo. Скойку його комфорту й спокою розколола Людина, на яку він мусив колись натрапити у цьому світв людей. Та те, як жадібно втікач слухає замученого життям селянина, ще й підганяє його подумки: "Говори, говори!", виказує, що він давно вже готовий добровільно повернутися у залізні обійми міста з усіма його проблемами і необхідністю їх вирішувати. Бо людина - істота суспільна.
Пояснення:
Притча про блудного сина