У сучасних дітей дуже багато всього цікавого: комп'ютерні ігри, мандрівки, різноманітні розвиваючі іграшки. Всі ці цікаві дрібниці дуже потрібні у житті, вони запам'ятовуються, і надалі пам'ять про них зберігається десь на задвірках свідомості.
З кожним роком колекція пам'ятних хвилин збільшується і поповнюється. І ось, я вже учень п'ятого класу і у мене за спиною залишилося багато чудових і захоплюючих моментів шкільного життя. Мені так подобається час, проведений в школі.
Ці чарівні хвилини будуть жити зі мною завжди, і спливати в пам'яті цікавими кадрами.
Наша вчителька дуже любить збирати нас разом і проводити різноманітні заходи. З кожним роком їх стає все більше і більше. Самим нашим першим святом був «Свято Букваря». Він виявився таким веселим і цікавим. Головним гостем виявився Буквар, роль якого грав старшокласник. Було багато пісень та ігор, а потім ми їли дуже гарний торт.
Звичайно ж був і Новий рік і восьме Березня. Ці цікаві заходи повторюються з кожним роком, але ніколи не набридають. Новий рік взагалі казкове дійство. Всі учні переодягаються у карнавальні костюми і грають новорічну казку. На свято жінок ми вітаємо всіх дівчат і даруємо їм маленькі сувеніри на пам'ять.
З кожним роком пам'ятних дат стає все більше. Ось вже і випускники з молодшої школи. Ми розлучилися з першою вчителькою та улюбленою класом.
Але, не тільки святами багата шкільне життя. На уроках ми дізналися багато нового, взяли участь в олімпіадах і конкурсах, шкільних лінійках і спортивних змаганнях. Особливо всім улюблені зміни. Ось тоді вже за п'ять хвилин потрібно відпочити досхочу. І такий шум в коридорах!
А ще вчителька нас возила на всілякі екскурсії. Це була подорож на шоколадну фабрику, різноманітні музеї, цирк, парки атракціонів. Фотографій залишилося багато, і коли я покажу їх своїм дітям.
Я вдячний першій вчительці за масу прекрасних спогадів. Вона дуже здружила клас, а за це ми ніколи не забудемо. Звичайно ж, шкільне життя трохи затьмарена уроками і виконанням домашніх завдань, але якщо до всього підходити правильно, то можна впоратися з усім дуже швидко.
Життя складається з таких ось шматочків. Є й неприємні моменти, але хорошого завжди більше. Шкільний час так швидкоплинно і потрібно насолоджуватися кожною секундою, щоб потім, коли ми станемо старими, можна було згадувати багато смішних деталей. Кожна історія, буде розказана своїм дітям і онукам.
Объяснение:
У цьому творі засобом експресивного синтаксису виступають дієслівні форми, переважно у функції присудка. В основному це дієслівні присудки однакового часового оформлення:
У першій частині поезії дієслова — присудки — росли, зросли, перестали, розійшлись, зійшлись, побрались, прийшли, жили – вжиті поетом у формі минулого часу доконаного виду. І лише один присудок – подай — автор використав у формі дієслова наказового у другій частині.
Саме завдяки багатству дієслівних форм авторові вдається передати всі відтінки переживання ліричного героя цього твору: надії на створення щасливої родини, висловленої в піднесено урочистих рядках притчової форми.
Объяснение:
вроди так
Сорок лет служит Еремеевна Простаковым — Скотининым. Она беззаветно предана им, рабски привязана к дому, у неё сильно развито чувство долга. Не щадя себя, она оберегает Митрофана. Когда Скотинин хочет прибить Митрофана, Еремеевна, «заслоняя Митрофана, остервенясь и подняв кулаки» , как указывал Фонвизин, кричит: «Издохну на месте, а дитя не выдам. Сунься, сударь, только изволь сунуться. Я те бельмы-то выцарапаю» .
Но эта преданность и чувство долга приобретают у Еремеевны искаженный, рабский характер. У неё нет чувства человеческого достоинства. Нет не только ненависти к своим бесчеловечным угнетателям, но даже протеста. Служа своим мучителям, «живота (т. е. жизни) не жалея» , Еремеевна живёт в постоянном страхе, трепещет перед своей свирепой госпожой. «Ах, уходит он его! Куда моей голове деваться? » — с отчаянием и страхом кричит она, видя, как Скотинин с угрозами подходит к Митрофану. А когда Милон отталкивает от Софьи Еремеевну, Еремеевна вопит: «Пропала моя головушка! »
И за такую беззаветную и верную службу Еремеевна получает только побои и слышит только такие обращения от Простаковой и Митрофана, как бестия, собачья дочь, старая-ведьма, старая хрычовка. Тяжела и трагична судьба Еремеевны, принуждённой служить извергам-помещикам, не оценить её верную службу.