Кругом царила жизнь и радость, И ветер нес ржаных полей Благоухание и сладость Волною мягкою своей. Но вот, как бы в испуге, тени Бегут по золотым хлебам; Промчался вихрь - пять-шесть мгновений И, встречу солнечным лучам, Встают с серебряным карнизом Чрез всё полнеба ворота, И там, за занавесом сизым, Сквозит и блеск и темнота. Вдруг словно скатерть парчевую Поспешно сдернул кто с полей, И тьма за ней в погоню злую, И все свирепей и быстрей. Уж расплылись давно колонны, Исчез серебряный карниз, И гул пошел неугомонный, И огнь и воды полились... Где царство солнца и лазури! Где блеск полей, где мир долин! Но прелесть есть и в шуме бури, И в пляске ледяных градин! Их нахватать - нужна отвага! И - вон как дети в удальце Ее честят! как вся ватага Визжит и скачет на крыльце!
Ленгран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою.Він постає як інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. "Вважайте мене за фантазера,як собі хочете,але я вже тоді відчув зв'язок між окремими явищами"-Це говорить про те,що він був дуже уважною,та розумною людиною "Ходімо назад!Вертаймося!-скомандував Легран.-Гру ще не програно."-Ці рядки свідчать про те,що Вільям не хотів здаватися,і був готовий іти до своєї мети.
