М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
yanzabelina
yanzabelina
12.11.2020 12:52 •  Литература

Состав те 2-3 вопроса по басни крылова "листы и корни" (желательно по сложнее) в прекрасный летний день, бросая по долине тень, листы на дереве с зефирами шептали, хвалились густотой, зеленостью своей и вот как о себе зефирам толковали: "не правда ли, что мы краса долины всей? что нами дерево так пышно и кудряво, раскидисто и величаво? что б было в нем без нас? ну, право, хвалить себя мы можем без греха! не мы ль от зноя пастуха и странника в тени прохладной укрываем? не мы ль красивостью своей плясать сюда пастушек привлекаем? у нас же раннею и позднею зарей насвистывает соловей. да вы, зефиры, сами почти не расстаетесь с нами". "примолвить можно бы тут и нам",- им голос отвечал из-под земли смиренно. "кто смеет говорить столь нагло и надменно! вы кто такие там, что дерзко так считаться с нами стали? " - листы, по дереву шумя, залепетали. "мы те,- им снизу отвечали,- которые, здесь роясь в темноте, питаем вас. ужель не узнаете? мы корни дерева, на коем вы цветете. красуйтесь в добрый час! да только помните ту разницу меж нас: что с новою весной лист новый народится, а если корень иссушится,- не станет дерева, ни вас".

👇
Ответ:
roman2223q
roman2223q
12.11.2020
Почему так называется? Почуму надо красоватся в последний час?
4,5(86 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Mramericka1988
Mramericka1988
12.11.2020
На головному майдані черга постала ще о п'ятій годині, коли за вибіленими інеєм полями співали далекі півні та ніде не було вогнів. Тоді довкола, серед розбитих будівель, пасмами висів туман, але тепер, о сьомій ранку, розвиднілось, і він почав танути. Уздовж дороги по двоє, по троє підшиковувалися до черги ще люди, яких привабило до міста свято та базарний день.Хлопчисько стояв одразу за двома чоловіками, які гучно розмовляли між собою, але у чистім холоднім повітрі звук голосів здавався удвічі гучнішим. Хлопчисько притупцьовував на місці і дмухав на свої червоні, у саднах, руки, позираючи то на брудну, з грубої мішковини, одежу сусідів, то на довгий ряд чоловіків та жінок попереду.– Чуєш, хлопче, а ти що тут робиш так рано? - мовив чоловік за його спиною.– Це моє місце, я тут чергу зайняв,- відповів хлопчик.  – Біг би ти, хлопче, звідси та поступився своїм місцем тому, хто знається на цій справі!– Облиш хлопця, – втрутився, різко обернувшись, один із чоловіків, які стояли попереду.– Я ж жартую, – задній поклав руку на голову хлопчиська. Хлопчик похмуро скинув її. - Просто зважив: дивно це – дитина, так рано, а він не спить.– Цей хлопець знається на мистецтві, зрозуміло? – сказав захисник, його прізвище було Грігсбі. – А як тебе звуть, хлопче?– Том.– Наш Том, вже він плюне як слід, вцілить, правда, Томе?– Авжеж!Сміх покотився людською шеренгою.Попереду хтось продавав гарячу каву у тріснутих чашках. Глянувши туди, Том побачив маленьке жарке вогнище та юшку, що булькотіла в іржавій каструлі. Це була не справжня кава. її заварили з якихось ягід, зібраних на ланах за містом, та продавали по пенні за чашку зігріти шлунок, але мало хто купував – мало кому дозволяла кишеня.Том кинув погляд туди, де черга зникала за зруйнованою вибухом кам'яною стіною.– Кажуть, вона усміхається, – сказав хлопчик.– Еге ж, усміхається, – відповів Грігсбі.– Кажуть, вона зроблена з фарби та полотна.– Правильно. Саме тому і здається мені, що вона не справжня. Та, справжня, я чув, була на дошці намальована, у давню давнину.– Кажуть, їй чотириста років.– Якщо не більше. Коли вже так казати, нікому не відомо, який зараз рік.– Дві тисячі шістдесят перший!– Правильно, так кажуть, хлопче, кажуть. Брешуть. А може, трьохтисячний. Чи п'ятитисячний. Звідки нам знати! Стільки часу самісінька веремія була... І лишилися нам лише уламки...Вони човгали ногами, поволі просуваючись уперед по холоднім камінні бруківки.– Скоро ми її побачимо? – сумовито протяг Том.– Іще кілька хвилин, не більше. Вони обгородили її, повісили на чотирьох латунних стовпцях оксамитову мотузку, все як слід, щоб люди не-підходили надто близько. І затям, Томе: жодного каміння, вони заборонили жбурляти в неї камінням.  – Добре, сер.Сонце піднімалось усе вище небосхилом, несучи тепло, і чоловіки скинули з себе вимазані рядна та брудні капелюхи.– А навіщо ми усі тут зібралися? – спитав, поміркувавши, Том. – Чому ми повинні плювати?
4,5(2 оценок)
Ответ:
Bludmila0509
Bludmila0509
12.11.2020
По моему вот доказательство Клятва скрепленная кровью(Но сначала пред-история) 

Однажды Том Сойер и Гек Финн, отправившись ночью на кладбище с мертвой кошкой (как ни странно, для того, что испробовать некое загадочное волшебное средство для избавления от бородавок) , стали свидетелями убийства доктора Робинсона, который пришел вместе с Меффом Поттером и Индейцем Джо ночью на кладбище, чтобы выкопать труп одного недавнего мертвеца.

Сбежав с места преступления, Том и Гек дают клятву никому не говорить о том, что они видели.
 
А вот и клятва
Клятва была такова: никому не рассказывать о том,о чем говорится в шайке. Любой,кто нарушит клятву,будет убит,а после убьют и его семью. Эта клятва кровожадна,так как убийство само по себе очень кровожадно. 
4,5(30 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ