условно все образы в комедии можно разделить на три группы:
главные герои - они участвуют в личном конфликте
(софья, молчалив, чацкий, фамусов и лиза);
второстепенные и внесценические.
ко второй группе относятся гости фамусовского вечера.
к третьей относятся все внесценические персонажи,
о которых мы узнаем из диалогов действующих лиц.
главные герои представлены нам крупным планом,
второстепенные дополняют их, наиболее
глубокому раскрытию образов, а внесценические
персонажи расширяют пространственные и
временные рамки пьесы.
“горе от ума” - комедия реалистическая, соответственно
все действующие лица - это воплощение типичных черт
типичных характеров в типичных обстоятельствах.
таких героев можно разделить на два больших лагеря -
представители “века минувшего” и представители
“века нынешнего”.
первым и наиболее ярким представителем “века минувшего”
является фамусов-барин-крепостник.
героем комедии, представляющим “век нынешний”,
является александр андреевич чацкий, образованный, умный.
второстепенные персонажи представлены в третьем
действии комедии на танцевальном вечере у фамусова.
они дополняют картину московского барства.
наконец, в комедии присутствует большое количество
внесценических персонажей, число которых превышает
число сценических.
роль этих персонажей велика: они расширяют как
временные, так и пространственные рамки комедии.
именно им грибоедову удается охватить
период времени от императрицы екатерины ii до
начала правления николая i.
без внесценических персонажей картина не была
бы такой полной.
как и все сценические, их можно разделить на два
противостоящих лагеря - на “век минувший” и “век нынешний”.
из диалогов, реплик мы узнаем о “несторе негодяев знатных”,
который выменял своих преданных слуг
“на борзые три собаки”, о помещике-,
“не согласившем должников к отсрочке”, в результате
чего “зефиры и амуры все распроданы поодиночке”,
о сестре хлестовой прасковье, для которой загорецкий
“двоих арапченков на ярмарке достал ”.
это и максим петрович, который при надобности
“ вперегиб”,и кузьма петрович, который
“был почтенный камергер, с ключом, и сыну ключ
умел доставить; богат и на богатой был женат”,
и фома фомич, который “при трех министрах был
начальник отделенья”,и отец молчалина,
завещавший сыну “угождать всем людям без изьятья"
Моральний кодекс старого Сант-Яго (за повістю Е. Гемінгвея "Старий і море")
Повість Е. Гемінгвея, за яку його нагороджено Нобелівською премією, невелика за обсягом. Та й сюжет її не має великої кількості пригодницьких поворотів. Але повістю "Старий і море" захоплюються вже півстоліття в усьому світі. Чому?
Цей твір сповнений алегорій і глибоких роздумів про закони людського життя й вічності. І найбільш приваблює образ головного героя — рибалки Сантьяго. Може тому, що, на перший погляд, він один із багатьох. Старий невдаха потерпає і від людей, і від моря. Символом його постійних негараздів стає вітрило човна, "усе в латках з мішковини". Це ніби все його життя таке. Доля постійно випробовує Сантьяго, завдає йому шкоди, пробиваючи вітрило, але старий латає своє вітрило і знову виходить у море назустріч вітрам, бо має нескорену вдачу. Гемінгвей говорить, що в старого Сантьяго веселі очі людини, яка не здається. Саме ці якості й виявляються у боротьбі старого за рибу. Він неодмінно мав дістати ту рибу не стільки тому, що це була здобич, скільки тому, що для нього це була справа честі. Він мусив довести і собі, і всьому світові, що здатен перемагати. "Людина не для того створена, щоб зазнавати поразки", — так формулює свій моральний закон Сантьяго. Він переконаний, що людину можна знищити, але не можна її перемогти. Саме ця думка зробила образ Сантьяго уособленням непереможної волі до життя, досягнення успіху всупереч усім перешкодам і негараздам.
Повість "Старий і море" представила людству моральну позицію людини, що переконана у високому призначенні і необмежених можливостях кожного з нас. Цей твір переконує в тому, що людина здатна долати будь-які перешкоди.
Объяснение:
