Вже через кілька років твоїм викладачем може бути комп’ютерна програма. А в далекому майбутньому освіта стане схожою на віртуальну гру. Олександр Сидоркін, керівник московського Центру з досліджень інновацій в освіті, виступив з лекцією, на якій спробував спрогнозувати зміни в освіті протягом наступних десятиліть. Ми занотували найцікавіше.
Вже через кілька років твоїм викладачем може бути комп’ютерна програма. А в далекому майбутньому освіта стане схожою на віртуальну гру. Олександр Сидоркін, керівник московського Центру з досліджень інновацій в освіті, виступив з лекцією, на якій спробував спрогнозувати зміни в освіті протягом наступних десятиліть. Ми занотували найцікавіше. Прогноз на найближчі роки
Вже через кілька років твоїм викладачем може бути комп’ютерна програма. А в далекому майбутньому освіта стане схожою на віртуальну гру. Олександр Сидоркін, керівник московського Центру з досліджень інновацій в освіті, виступив з лекцією, на якій спробував спрогнозувати зміни в освіті протягом наступних десятиліть. Ми занотували найцікавіше. Прогноз на найближчі рокиМасове онлайн-навчання. Раніше усі необхідні знання нам давали університети та школи. Зараз же з’явилося безліч додаткових джерел інформації, в тому числі – онлайн-курси. Можливо, вже через рік, онлайн-навчання буде давати більшу частину необхідних базових професійних знань.
Вже через кілька років твоїм викладачем може бути комп’ютерна програма. А в далекому майбутньому освіта стане схожою на віртуальну гру. Олександр Сидоркін, керівник московського Центру з досліджень інновацій в освіті, виступив з лекцією, на якій спробував спрогнозувати зміни в освіті протягом наступних десятиліть. Ми занотували найцікавіше. Прогноз на найближчі рокиМасове онлайн-навчання. Раніше усі необхідні знання нам давали університети та школи. Зараз же з’явилося безліч додаткових джерел інформації, в тому числі – онлайн-курси. Можливо, вже через рік, онлайн-навчання буде давати більшу частину необхідних базових професійних знань.
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
Расположение главных персонажей в системе событий делает неизбежной коллизию, перерастающую в драматургический конфликт. Между тем смысл трагедии несводим к борьбе Бориса и Самозванца за обладание венцом и бармами Мономаха. С этой точки зрения существенно дополнение, внесенное Пушкиным в первый вариант названия: «Комедия о настоящей беде Московскому государству, о царе Борисе и о Гришке Отрепьеве» . Тут обнаруживается парадоксальная общность героев, политическая судьба которых осмысливается в отношении к судьбе народной. Вовлеченные в противоборство, они, эти герои, приносят настоящую беду государству московскому. Оба приобретают власть путем физического устранения законного наследника (Борис — Димитрия, Самозванец — Федора, сына Годунова) , оба — детоубийцы, лжесвидетели и самозванцы, принесшие на Русь «страшное, невиданное горе» . Подобие героев не означает тождества. Различия между ними проявляются на разных уровнях: от сюжетики до художественной поэтики
Герой Пушкина — это в самом деле «сосуд диавольский» (по аттестации Патриарха) , дожидающийся, чтобы его наполнили каким-либо содержанием, чтобы его волю к власти увязали с какими-то геополитическими интересами. Первые критики трагедии упрекали Пушкина в том, что его С. «не имеет решительной физиономии» (П. А. Катенин) . Казавшееся современникам серьезным упущением поэта на самом деле плод художественного замысла. Таков сей «сосуд диавольский» , что постоянно перевоплощается, меняет личины и весь свой облик (точно хамелеон ).
Пушкин отмечал «романтический и страстный характер моего авантюриста» . Он одержим страстями; ему, по словам Пушкина, «очень подходит» любовная интрига. Страсти, владеющие душой Самозванца, «гордыней обуянной» , рождают «бесовские мечтанья» , но они же, по закону романтической иронии сохраняют в нем человеческое начало, непонятное и недоступное тем, кто использует его как орудие собственных интересов (прежде всего Марине Мнишек) .
Страстная натура героя не дает угаснуть живым человеческим чувствам. С. предельно искренен в любви (Марина насквозь лицемерна) , он почти рыдает над издыхающим конем; по-царски величественно и милосердно требует щадить русскую кровь. Однако он не царь и не царевич, а самозванец, который своим самозванством дал «предлог раздоров и войны» . По мере того как раздор и война охватывают государство московское, герой стушевывается и исчезает из действия за несколько сцен до окончания трагедии. Его роль, начатая с пробуждения в келье Пимена и с рассказа о проклятом сне, — сном и заканчивается. Последняя ремарка, относящаяся к Самозванцу: «Ложится, кладет седло под голову и засыпает» . Явившийся из сновидений герой-фантом символически возвращается туда, откуда пришел