Христианский праздник рождения Христа (25 декабря/7 января). В канун Рождества на Руси соблюдали обычай колядования. Парни и девушки собирались и ходили по домам, распевая песни-коляды и выпрашивая у хозяев угощение и деньги. Существовал даже специальный обряд, который соблюдался на «святой вечер» - сочельник. До появления первой звезды накрывают стол и начинается ужин - «вечеря». Обычно в этот день принято собираться всей семьей в родительском доме и встречать праздник Рождества.
Объяснение:
если ставь лучший
Давні легенди
Звернемось спочатку до загальнодоступного джерела інформації — книги „Літопис руський” (Іпатський список).
„Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм, — то було між них [між родами — Р.Н.] три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок, на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом.”
Ця інформація добре знайома всім ще зі шкільної парти, і, як видається, немає підстав ще щось додатково шукати-вишукувати. Такий підхід був би правомірним, якби не одне суттєве „але” — у процитованому вище тексті проглядається зовсім інший зміст. Який саме?
Якби названі в тексті імена — Кий, Щек, Хорив і Либідь — були б власними іменами, то чому ж вони не збереглись і донині, як-от: Олег, Ольга, Ігор, Рюрик та інші? На мою думку, тут ідеться про братні або просто роди, а те, що ми, нащадки, сприймаємо як імена людей — насправді назви цих родів або ж назви поселень з попередніх місць проживання цих спільнот
