М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
azzzz2
azzzz2
27.08.2022 11:31 •  Литература

Рифму к словам добрый, ученым, щенок

👇
Ответ:
РЕГИНА943
РЕГИНА943
27.08.2022
Добрый мокрый, щенок комок, ученым печеным
4,6(84 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Гелиос
Состав пантеона
Аид — главный бог. Брат Зевса, рим. Плутон, Гадес, Орк, Дит. Владыка подземного царства мёртвых. Атрибуты: трёхглавый пёс Цербер (Кербер) , вилы (двузубец) . Жена — Персефона (Прозерпина) .
Аполлон — греч. Феб. Бог солнца, света и правды, покровитель искусств, наук и врачевания, бог — прорицатель. Атрибуты: лавровый венок, лук со стрелами.
Арес — рим. Марс. Бог кровожадной, несправедливой войны. Атрибуты: шлем, меч, щит. Любовник или муж [2] Афродиты.
Артемида — рим. Диана. Богиня луны и охоты, покровительница рожениц. Богиня-девственница. Атрибуты: колчан со стрелами, лань.
Афина — греч. Паллада; рим. Минерва. Богиня мудрости, справедливой войны, покровительница городов Афины, ремесел, наук. Атрибуты: сова, змея. Одета как воин. На груди эмблема в виде головы Медузы Горгоны. Родилась из головы Зевса. Богиня-девственница.
Афродита — рим. Киприда; рим. Венера. Богиня любви и красоты. Атрибуты: пояс, яблоко, зеркало, голубь, роза.
Гера — рим. Юнона. Покровительница семьи и брака, супруга Зевса. Атрибуты: полотно ткани [источник не указан 158 дней] , диадема, шар.
Гермес — рим. Меркурий. бог торговли, красноречия, проводник душ умерших в царство мертвых, посланник Зевса, покровитель купцов, ремесленников, пастухов, путешественников и воров. Атрибуты: крылатые сандалии, шлем-невидимка с крылышками, кадуцей (посох в виде двух переплетенных змей) .
Гестия — рим. Веста. богиня домашнего очага. Атрибуты: факел. Богиня — девственница.
Гефест — рим. Вулкан. бог кузнечного дела, покровитель всех ремесленников и огня. Хром. Жена — Афродита. Атрибуты: клещи, кузнечные меха, пилос (шапочка мастерового) .
Деметра — рим. Церера. богиня земледелия и плодородия. Атрибуты: посох в виде стебля.
Дионис — греч. Вакх; рим. Бахус. бог виноградарства и виноделия, земледелия. Покровитель театра. Атрибуты: венок из виноградной лозы, чаша с вином.
Зевс — главный бог. Рим. Юпитер. бог неба и грома, глава древнегреческого Пантеона. Атрибуты: однозубец [источник не указан 158 дней] , орел, молния.
Посейдон — главный бог. Рим. Нептун. владыка морей. Атрибуты: трезубец, дельфин, колесница, жена — Амфитрита.
4,5(4 оценок)
Ответ:
satana2020
satana2020
27.08.2022

Билини — епічні речитативні пісні, які в княжі часи виконували в Україні народні співці-музики.

Билини поділяються на героїчні (більшість з яких і входить у київський цикл), соціально-побутові та новелістичні. Найдавніші відрізняються деталізованою епічною розповіддю обсягом близько 300 і більше віршових рядків. Епічна розповідь під гру на гуслях або без інструментального супроводу розгортається реченнєвими колонами, які є самостійними структурами чи сполучаються в більші віршові сегменти (нерідко - дворядкові) згідно із завершенням думки. Характерним для билин є тонічний вірш зі складочисловою основою 5+5, зі семискладовими групами, без чітко визначених акцентів.

Внаслідок монгольської навали в XIII—XIV ст. билини були занесені скоморохами в далекі, окраїнні землі княжої держави, поширилися на Уралі й у Сибіру. В Україні на зміну цьому старовинному епосу прийшли козацькі думи, пісні, легенди про боротьбу з турками, татарами та польськими загарбниками в XVI—XVII ст. У билинах виділяють кілька циклів: багатий міфологічними мотивами дохристиянський (про богатирів Микулу Селяниновича, Святогора, Вольгу Всеславича, які відображають мотиви переказів про київських князів Олега й Ольгу); київський (з центральним образом князя Володимира, в якому поєднано риси Володимира Великого і Володимира Мономаха; про Іллю Муромця, який названий ще Муровцем, чернігівського богатиря, могила якого зберігалася в Києво-Печерській лаврі ще в XVII ст., про Олешка, який відомий у думі як Олексій Попович, Добриню тощо); волинсько-галицький (про князя Романа, Дюка (Дуку) Степановича, Чурила Пленковича, Михайла Козарина, Дуная та ін.); новгородський (про Василя Буслаєва, Садка та ін.); казково-новелістичний (про Гліба Володієвича, Соловія Будимировича (Гудимировича), Хотіня Блудовича, Івана Годиновича та ін.). У билинах фігурують Київ, Чернігів, Галич, Новгород та ін. міста Київської Русі, відображена боротьба з кочівниками — «невірною силою»[3].

Історія жанру

Билинні наспіви дуже подібні до плавної, співучої народної мови. Основа їх музичної побудови — короткі поспівки, що повторюються багато разів. Билини виконували спокійно й наспівно один або кілька співців у супроводі гуслів або інших інструментів[5].

Фольклористика минулого, зокрема післяреволюційного періоду, розглядала билини як виключно російський народний епос. Але ж насправді в найдавнішому тематичному циклі билин розповідається про події, що відбувалися в стольному граді Києві, центральною постаттю яких був Володимир Красне Сонечко (звідси й назва «Володимирський цикл»). У билинах, оповитих міфологічними домислами, гіперболізацією величі й сили героїв, ідеться про київських богатирів, захисників Києва від ворожих нападників на Русь (Калина, Батоги (Батия), Кудреванка, Мамая) і просто від поган. Серед головних персонажів виділяються київські богатирі: Ілля Муромець, тіло якого, за згадкою оршанського старости Филона Кміти Чорнобильського, начебто поховане в Софії Київській; Добриня - дядько Володимира Святославовича, мудрий порадник князя, його мажордом; богатир-хлібороб, орач Микула Селянинович; Олешко Попович, який перемагає поганина Тугарина-Змія; галицький князь Чурило Пленкович, Іван Годинович, Михайло Потик та Дунай. У билинах розповідається про їхні родові справи та державні діяння. Виникнення перших билин пов’язують не лише з Києвом, але й із Черніговом, Володимиром (на Волині), Галичем. Південну традицію билин зафіксовано і серед донських та кубанських козаків. До них вона перейшла внаслідок пізніших переселенських міграцій.

Термін билина у 30-40-х роках XIX століття запровадив російський фольклорист Іван Сахаров. Він запозичив його зі «Слова о полку Ігоревім». Слово былина у цій поемі означає «билиця», «бувальщина».

Маючи зв’язок з давніми літописними творами, билини перекидають місток до героїчних дум. В Україні билини побутували до початку XVII ст., після чого, як вважає більшість учених, їх було витіснено думами. В Україні залишки билинних сюжетів збереглися в українських героїчних казках про Добриню, Іллю Муромця, шелудивого Буняка, Котигорошка, Тугарина-Змія, а також у колядках. На цьому наголошували також О. Потебня, М. Драгоманов, Ф. Колесса, М. Плісецький. У другій половині ХІХ ст. в Суразькому повіті Чернігівської губернії записано билину «Севрюк». Майже ідентичну за текстом билину зафіксовано в Полтавській губернії. Билину «Голубина книга» (про створення світу) з пережитками язичницьких вірувань було записано ще в 1834 році в с. Осташки (тепер – Хмельницької обл.). Початок рецитації на таку саму тему зафіксовано в 1968 році в Карпатах, у с. Космач Івано-Франківської області від літньої жінки Гафії Костюк (1902 року народження).

4,6(13 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ