Твори "Білий кінь Шептало" В. Дрозда та "Чайка Джонатан Лівінгстон" Р. Баха представляють різні образи головних героїв, але мають спільні теми, пов'язані з самореалізацією, зміною та життєвими цінностями. Давайте розглянемо ці аспекти для кожного твору окремо.
У творі "Білий кінь Шептало" головний герой, хлопчик на ім'я Олег, розвивається під впливом стосунків з конем Шептало. Початково Олег є пасивним та незахоплюючимся нічим, але з появою коня в його житті поступово змінюється. Він навчається приймати відповідальність за свої дії та стає сміливішим. Олег вчиться спілкуватися з конем та розвиває емпатію до нього. Цінність дружби та довіри стають основними для Олега. Через взаємодію з Шептало він вчиться бути турботливим та вірним другом.
У "Чайці Джонатані Лівінгстоні" головним героєм є чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон, яка прагне перевершити своїх сородичів у політі та досягти висот, недоступних для інших. Вона відмовляється від традиційних обмежень і шукає самореалізацію у практиці політу. Джонатан розуміє, що душевне задоволення від політів має більшу цінність, ніж постійне підкорянняся правилам.
Дорогий Томе Соєр,
Як складно для мене знайти слова, щоб передати всю свою вдячність та відданість тобі, моєму улюбленому літературному герою. Від перших сторінок "Пригод Тома Соєра" ти став моїм незабутнім компаньйоном у світі пригод і фантазій.
Твоя харизма, жвавість і непереборна сміливість заворожують мене. Твої поступки та рішення відкривають мені нові горизонти мислення та надихають на власні вчинки.
Ти, Томе, вчиш мене бути вільним, допускати помилки та навчатися на них. Твоя сміливість у вирішенні проблем, незалежність думок і розуміння справжніх цінностей роблять тебе моїм героєм.
Кожен раз, коли я поглинаю твої пригоди, я відчуваю, що перебуваю поряд з тобою у Міссісіпі або на острові. Я відчуваю запах пригоди, свободу і відкритість світу, завдяки тобі.
Якби я мав можливість, я би сказав тобі, Томе, як важливе місце ти займаєш у моєму серці. Ти не просто персонаж книги, а справжній друг і наставник.
Дякую тобі, Томе Соєр, за те, що ти даруєш мені незабутні пригоди, вічний оптимізм та віру в себе. Нехай твої пригоди продовжують надихати і радувати нові покоління читачів, так само, як ти надихаєш мене.
З повагою та любов'ю,
Твій відданий шанувальник
В центре произведения появляется сам герой — Фауст, поскольку именно этот образ воплотил в себе высшие порывы человеческой души. Он не является идеальной личностью, но автор и не пытался сделать его таким.Его стремление — познание мира. Фауст течение произведения много страдает, он постоянно чувствует какие-то сомнения и недовольство. Жизнь приносит ему совсем короткие минуты покоя и счастья, а взамен наполняет его постоянными страданиями и отчаянием, но все это зря. Понимание этого приходит конце жизни главного героя.Фауст в произведении выступает как человек, имеющий собственную судьбу, и как символ человека вообще, в которой можно узнать собственные духовные поиски.